Нічне чування в нашій парафії

В пятницю 10 березня в нашій парафії було нічне чування. Дякуємо гурту “S.anto” та спільноті “Скеля”, що попровадили це чування та за музичний супровід, що допомагав у молитві.

Отож, вночі намагались відкрити наші серця на Слово Боже, прийняти те, що Бог сьогодні говорить до кожного з нас, поглибити особисті відносини з Живим Богом. Використали цей час для прохань за Україну, за мир в наших серцях і у нашій державі, просили про мудрість і святість для тих, хто керує суспільними справами. Молились за наших близьких і рідних, за всіх, кого носимо у наших серцях.

Розпочали нашу молитву з молитви “гіркі жалі”. Це особливе Богослужіння, у якому людина має можливість задуматися над важкими переживаннями і стражданнями Спасителя.

Наступною була Хресна

Дорога навколо нашого храму, яку попровадив брат Станіслав Пенкаля. Господь закликав своїх учнів: “Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною“(Мт. 16, 24). Для того, щоб іти за Ісусом і любити Його, необхідно зректися самого себе, тобто зректися злих схильностей своєї природи, відмовитись від власних планів, які часто такі дріб’язкові та непоказні, – щоб прийняти Божий план. Таким чином, зможемо прийняти хрест у власному житті, акцептувати труднощі, страждання, нестатки, приниження, поразки, хворобу, одним словом, все що відбувається згідно Божого Провидіння. Лише таким чином можна бути учнем Христа й іти шляхом любові й вдосконалення.

Розважали спільно скорботну частину святого розарію.

Мали нагоду роздумувати над словами послання Папи Франциска на Великий Піст. Тема послання: “Боже слово – це дар. Інша особа – це дар”. Роздуми Святішого Отця зосереджені на євангельській притчі про багача і Лазаря.

Разом з братом Едвардом розважали Слово Боже про Закхея в Лк 19, 1-10. Закхей думав, що шукав Ісуса, а виявилося, що саме Ісус шукав його. Ісус шукає кожного з нас. “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі” (Лк 19, 5б). Це слово “в твоєму домі” відноситься до серця, не йдеться лише про тіло. Це означає Я хочу бути сьогодні в твоєму житті, в твоєму серці. В тому всьому, де є твоє серце. Я хочу бути сьогодні повністю в тобі. Ця подія повністю міняє життя Закхея. Закхей шукає Ісуса, але він не планує якихось змін. Він знає, що чогось прагне, але в нього нема якихось постанов, планів. Однак зустріч з все Ісусом міняє. Це правда, яку нам сьогодні Бог об’являє. Без Ісуса ми не можемо нічого. В Ісусі ми можемо все. Тому цей уривок показує нам сьогодні нашу ситуацію, показує нам дійсність в якій ми живемо. Якщо ми до цього не запросимо Ісуса, в те все, що ми переживаємо, якщо ми насправді не відчуємо в своєму серці такого прагнення бути з Ісусом, не почуємо це Слово, то ми ніколи нічого не змінимо. Знову будемо молитись, прийдемо до дому втомлені, будемо відпочивати, знову повернимось до того самого життя. Це дерево, на яке Закхей виліз – це образ молитви. Наші чування, роздуми – це спроба вилізти на це дерево. Ми поволі вилазимо вище і вище, аж побачимо це світло. Тут важливо зрозуміти, що наша молитва спрямована не для того, щоб ми почували себе добре, чи мали чисту совість, що я все зробив для своєї країни, бо я молився за мир. Не для того, щоб я себе почував самозадоволеним, бо я щось роблю. Тільки основне прагнення – це зустріч з Ісусом. Це почути Ісуса, це зустрітися з Ним.

Потім помолились Коронку до Божого Милосердя.

Адорували Ісуса в Пресвятих Дарах, розважаючи правду: “Ісус-правдива виноградина”. “Я правдива Виноградина, а Отець Мій – Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, а всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви“ (Ів. 15:1-5).

Наш нічний час в роздумах і молитвах пройшов дуже швидко, незчулись як настав світанок.

Після ранкового благословення, зміцнені духом і оновлені на серці – понесли радість Євангелія до наших домівок.

Чекаємо наступної зустрічі на нічному чуванні у нашому храмі 31 березня.