13 червня, у костелі Святого Антонія з Падуї відбудеться відпуст з нагоди урочистого вшанування святого Антонія Падуанського.

Щовівторка, сотні людей приходять до храму аби взяти участь у Святій Літургії, помолитись Дев’ятницю до цього святого, вшанувати реліквії і за його посередництвом випросити у Бога потрібні ласки.

Святого Антонія вшановують як доброго помічника і заступника перед Богом, котрий допомагає «у пошуку загублених речей, охороні від злодіїв, опіці над подорожуючими, несенні полегшення в терпінні страждаючим, убогим та заклопотаним».

Служити Богові понад усе!

Святий Антоній народився близько 1195 року у м. Лісабоні (Португалія), в заможній міщанській родині. У 15-річному віці посвятив своє життя Богові та вступив до монастиря Августинців.

Однак, ставши у 1220 році свідком повернення до Коімбри тіл п’яти місіонерів, францисканських мучеників з Марокко, котрі загинули від рук сарацинів, Антоній запрагнув стати місіонером та вступити до Ордену Братів Менших.

Цього ж самого року його було вислано на місії до Марокко, звідки був змушений повернутись через хворобу. Але замість Португалії, через несприятливі атмосферні умови, він опинився у Сицилії.

У 1221 році, беручи участь в генеральній капітулі францисканців, вперше зіткнувся зі святим Франциском. Після капітули подався до пустельні у Монте Паоло.

Одного разу до монастиря, де він був, мав приїхати один відомий проповідник з Домініканського ордену. Але так склалося, що він не приїхав й брати шукали когось, хто б міг би його замінити. Тож вони вибрали Антонія. Коли він почав говорити, то захопив своєю проповіддю багатьох людей: не тільки світських, але й духовних. Відтоді його завданням стало проповідування. Антоній став одним з учителів, який вчив братів богослов’я, адже досі Чину св. Франциска це не було притаманним. Відтоді францисканці здобули великий вплив на університети Європи й світу.

Антоній почав подорожувати селами і містами, проповідуючи Слово Боже.

У 1230 році Антоній  поселяється у Падуї.

Через слабкий стан здоров’я більше не подорожував, обмеживши апостольське служіння проголошенням проповідей на території Падуї.

У 1231 році Антоній вирішив щоденно проводити великопісні науки, від 6 лютого до 23 квітня. Таким чином став першим проповідником, котрий через щоденні проповіді і сповідь підготував вірних до Великодніх свят. Послухати проповіді приходило безліч вірних. Їх кількість сягала близько 30 тисяч.

Останні дні свого життя, тяжко хворий Антоній, провів в монастирі, збудованому графом Тіссо з Компосаньєро. Він оселився на горіховому дереві і сходив лише на спільні молитви. В пустельні він готувався до смерті.

13 червня 1231 року Антоній знепритомнів, а коли отямився, попросив, щоб перевезли його до Падуї. Дорогою брати затрималися в монастирі в Арчелла, де Антоній й помер.

17 червня 1231 року відбулося поховання Антонія. А через рік, 30 травня 1232 року, Папа Григорій ІХ проголосив його святим. Під час канонізації було зачитано опис 53 чудес, вчинених за заступництвом цього великого Святого.

 

«Чудо про риб»

 

Риби слухають натхненну проповідь Антонія

 

Перебуваючи в Ріміні, де була велика кількість єретиків, святий Антоній прагнув навернути їх до Бога, показати світло правдивої віри та вивести на дорогу істини. Він багато днів проповідував перед ними і сперечався про віру Христову і Святе Письмо. Однак ніхто з них не бажав слухати святого Антонія. Тож Антоній, слідуючи Божому натхненню, пішов до самого моря, до гирла річки і, стоячи на березі, між морем і річкою, почав від імені Бога, немов проповідь, говорити рибам: «Слухайте Слово Боже, ви, риби морські і річкові, раз єретики уникають слухати Його». Щойно він це сказав, раптово до берега підплило безліч риб: великих, малих і середніх. Усі риби тримали голови над водою, дивлячись уважно на святого Антонія. Прямо перед ним і ближче за всіх до берега стояли найбільші риби.

Тоді святий Антоній урочисто почав проповідь і сказав: «Брати мої риби, ви зобов’язані, в міру вашої можливості, бути вдячними нашому Творцеві, який дав вам для житла настільки благородну стихію. Отож ви, за своїм смаком, маєте прісну або солону воду. Дав вам багато затишних місць ховатися від бурі; ще дав вам світлу і прозору стихію і їжу для підтримки вашого життя. Благословенний і прихильний Творець ваш Бог, створюючи вас, повелів вам зростати і множитися, давши вам на це своє благословення. Потім, коли стався великий потоп, всі інші тварини загинули, вас же одних зберіг Бог від загибелі. Потім, дав вам плавники, аби рухатися, куди ви побажаєте. Вам, по Божому велінню, була дана честь зберегти Йону пророка і після трьох днів викинути його на землю живим і неушкодженим. Ви ж дали Господеві нашому Ісусові Христу монету для податку, бо Він, як бідняк, не мав чим платити. Потім, по особливій таємниці ви послужили їжею Вічному Цареві Ісусові Христу перед Воскресінням і після. За все це ви вельми зобов’язані славословити і благословляти Того, Який дав вам настільки великі милості – більше, ніж іншим тваринам».

У відповідь риби почали відкривати роти і нахиляти голови, виказуючи тим самим повагу та славлячи Бога. Тоді святий Антоній, бачивши від риб таку повагу до Бога Творця, зрадів в своєму дусі і сказав гучним голосом: «Нехай буде благословенний Бог Вічний, Його ж почитають риби, які живуть у воді більше, ніж люди єретики, і краще слухають Його безрозсудні тварини, ніж невірні люди»

І чим більше проповідував святий Антоній, тим більше зростало скопище риб, і жодна з них не покидала свого місця. На це диво стали збігатися жителі міста. Побачивши це чудо, кинулися вони до ніг святого Антонія та навернулися до правдивої віри Христової.

Після цього святий Антоній відпустив риб з благословенням Божим.

 

«Чудо про вола»

 

Віл преклоняє коліна перед Святою Євхаристією

 

До наших днів дійшло ще одне прадавнє передання. Сталося це також в Ріміні. У цьому місті жив один єретик, який більше від інших знущався з проповіді Антонія про Євхаристію, заперечуючи реальне існування Христа і обов’язок християнина благоговіти перед ним. Цей єретик говорив, що не бачить жодної різниці між освяченою облаткою і простим хлібом: «був хліб, хлібом і залишився». Антоній заперечив, сказавши, що якщо Богові буде угодно, то навіть мул, на якому їздив той єретик, буде благоговіти перед Святим Причастям. Єретик відповів, сміючись, що не дуже в цьому впевнений: досить було не давати йому їжі протягом трьох днів, а потім поставити перед ним кошик з вівсом, і, якщо мул відмовиться від сіна, аби преклонити коліна перед облаткою, тоді він, Бонвілло, в це повірить. Святий прийняв виклик.

Єретик три дні не давав тварині їсти, а потім привів його на площу. З одного боку підійшов єретик з кошиком запашного сіна, а з іншою – Антоній з виблискуючим ковчегом дарів. Численний натовп був вражений, коли тварина, відвернувшись від кошика із свіжим сіном, обернулася до Євхаристії і, більш того, встала перед нею на коліна, показуючи своє благоговіння.

На цій площі, що сьогодні носить ім’я Мула, була споруджена колона на згадку про цю подію.

А у 1417 році на її місці був побудований невеликий восьмикутний храм, навпроти якого колись був будинок того єретика.

 

Інші чуда Святого Антонія

 

Антоній з Дитятком Ісусом на руках

 

За іншим переказом, у Феррарі, один благородний ревнивець несправедливо звинувачував свою дружину у зраді. Ще більше він розлютився після народження дитини, яка, як йому здавалося, не була схожою на нього.

Під час хрестин чоловік був похмурим, а жінка плакала від несправедливого звинувачення. І ось з’явився Антоній. Він простягнув руки, попросивши, аби йому дали дитятко. Тоді притиснув його до грудей, і, неначе говорячи з дорослим (дитяті ж було всього декілька днів), попросив його, аби він сам вказав на свого батька. І дитя, протягнувши ручку, виразно сказало: «Ось мій тато!» І до тепер ще в палаці Орбіцци, де жила сім’я цього благородного і ревнивого кавалера, є каплиця, побудована на згадку про чудо.

Не менш зворушливою є розповідь про дитину, знайдену мертвою в колисці, коли його мати пішла з будинку послухати проповідь святого. Жінка у відчаї повернулася в церкву, волаючи про чудо. Антоній заспокоїв її, тричі виголосивши такі слова: «Дивися, Бог покаже тобі свою доброту!» Коли вона повернулася додому, знайшла дитину живою.

 

Лілія – квітка Святого Антонія

Антонія зображають з лілією – символом чистоти. Це вказує на чистоту його життя, його проповіді і чистоту усього, що він робив: він був вірним Богові.

Святі, перш за все, є прикладом для нас: як ми маємо жити і чого можемо від них навчитися. Святі хочуть, щоб і ми були чистими перед Богом, власне тому і ми маємо такі символи-нагадування, як лілія чи будь-що інше.

 

Запрошуємо на храмове свято!

13 червня зберігатиметься святковий розпорядок богослужінь.

О 9.00 буде відслужена Святкова Меса польською мовою.

О 12.00 – Урочиста Меса у сквері, розташованого за костелом, з урочистою процесією.

До участі в Храмовому святі запрошуємо міністрантів, дітей, молодь, парафіян храму та усіхі прихильників святого Антонія. Кожен охочий матиме нагоду скласти свої молитви, прохання чи подяку Господу за отримані через заступництво святого Антонія ласки.

Після урочистої Служби Божої відбудеться обряд освячення хліба та лілій. Завершиться урочистість Молебнем до св. Антонія та вшануванням його мощей.

Цього дня є можливість отримати повний відпуст.

О 18.00 буде відслужена ще одна Святкова Меса українською мовою.