Чи покута і молитва можуть оздоровлювати?
«І якби я роздав бідним усе, що маю,
та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови,
то я не мав би жoдної користи»
(І Кор. 13, 3)
Св. Максиміліан роздумуючи над посланням Матері Божої з Люрду казав: „Дві речі Вона нам усім радить. Молитва, особливо Розарій, i покута – це прохання Непорочної до нас усіх».
Перед тим, як виникло люрдське джерело, Марія, Непорочне Зачаття, як Вона сама себе назвала, закликала до покути і молитви… Вона, як турботлива Мати, дає прості і чіткі вказівки своїм дітям.
Згодом у Люрді біля джерела відбуваються зцілення. Оздоровлюються навіть ті, хто не просили ані не очікували цього, але покірно виконували прохання Матері Божої, тобто чинили покуту і молилися.
Постає питання, що ж є справжньою покутою? Як навчитись чинити досконалу покуту, яка буде подобатись Богові? Яка молитва допоможе нам і підтримає у важку хвилину? Що потрібно для зцілення?
ЩО ТАКЕ ПОКУТА?
Покута – це релігійна практика, метою якої є вдосконалення душі. Це можуть бути дії, вибрані добровільно або призначені іншими (релігійними зверхниками), які мають винагородити Богу й людям завдане зло (гріх).
У християнській традиції є три форми покути: піст, молитва i милостиня. Слово піст, як правило, асоціюється з відмовою від їжі, а зокрема від м’яса, із заборонами. А отже, чимось неприємним і тяжким, а навіть шкідливим для здоров’я, чимось, що неможливо виконати.
Ось як каже Святе Письмо про піст: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: – Ось я!» (Іс. 58, 6-7) Пророк Ісая називає постом те, що ми вкладаємо в поняття милостиня…
Милостиня переважно є матеріальною і, як правило, є допомогою бідним, калікам, знедоленим, жебракам. Але вона буде і покутою, якщо ми будемо безкорисно з серця ділитись з іншими тим, що самі отримали від Бога як дар (бо що у нашому житті не є від Бога?). Власне так вчить давати милостиню Ісус: «Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6, 3-4). Тоді милостиня, яку даємо без бажання отримати щось взамін, буде винагороджена Богом. Така милостиня буде прославою Бога – «хто ж милостиню творить – приносить похвальну жертву»(Сир. 35,1).
Та, загальне поняття піст можна і треба розуміти не тільки як щось матеріальне. Ось як Ісус тлумачить фарисеям про милостиню: «Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте» (Лк. 11, 41). Покутою-милостинею з того, що «усередині» може бути нехтування своїми інтересами, неочікування на оцінку наших вчинків милосердя, відмова від похвал за них… Це також може бути з відмова від чогось приємного, але необов’язкового, жертвування чимось цікавим, але не обов’язковим, на користь потрібного, заради любові до Бога і ближнього. Власне така покута допоможе нам подолати наші недоліки, які заважають нам полюбити себе і ближнього.
«Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!» (1 Пт. 4, 8).
«МАЛІ ХРЕСТИ» ЩОДЕННОСТІ ЯК ПОКУТА
Бернадетта Субіру, яка була свідком об’явлень у Люрді і переказала нам послання Непорочної, святою була визнана не тому, що їй об’явилась Матір Божа, але тому, що її особа і її життя свідчили про святість.
Ця сільська дівчина може бути прикладом прослави Бога і покути. З її слабким від дитинства здоров’ям, вона не робила нічого надзвичайного, лише слухняно виконувала прохання і вказівки Прекрасної Пані: молилась Розарієм, пішла у монастир, щоб уникнути слави, терпіла без нарікань, приймаючи все, що було їй дане… Бернадетта любила повторювати: «О Ісусе, дай мені свій хрест… якщо я не можу пролити своєї крові за грішників, то хотіла би страждати для їх порятунку». А вона мала чим жертвувати…. усе життя страждала від астми, у монастирі терпiла від співсестер, бо відрізнялась від них своєю простотою і неосвіченістю. Прославившись у світі, в монастирі Бернадетта хотіла бути останньою і з покорою і радістю зносила приниження. Як бачимо, Бернадетта не робила для покути чогось надзвичайного, а тільки з любов’ю жертвувати свої «малі хрести» Богу.
Св. Максиміліан Марія Кольбе говорив, що «той, хто терпить, дуже багато робить для діла Непорочної», тому навіть ті, кому здоров’я і обов’язки не дозволяють на суворість покути, можуть приймати «малi хрести», яких так багато на дорозі життя і не потрібно зрікатись і відмовлятись від чогось коштом свого здоров’я. «Приймання тих малих хрестів у дусі покути, це широке поле для практикування покути», а отже, «усі можемо покутувати без огляду на стан здоров’я, без огляду на рід занять і обов’язки стану, і то можемо покутувати в кожну хвилину свого життя, і покутувати з любов’ю» (св. Максиміліан Марія Кольбе).
Так звичайні щоденні обов’язки на роботі чи вдома можуть стати найпростішою дорогою покути, яка буде мила і приємна Богу. «…виконання обов’язків, виконання Божої волі, в кожну хвилину життя, і то виконання досконало і у вчинках, і в словах, і в думках, вимагає відмови від того, що здається нам більш приємне у цю хвилину, і це є найщедріше джерело покути» (св. Максиміліан Марія Кольбе).
Тоді наші щоденні маленькі зречення стануть джерелом, з якого ми будемо черпати воду пригоршнями, оздоровлюючись і очищаючи наші серця…
ЧОМУ ПРЕКРАСНА ПАНІ ПРОСИЛА ПРО МОЛИТВУ РОЗАРІЄМ?
Молитва Розарієм об’єднує і супроводжує всі об’явлення Прекрасної Пані в Люрді. Бернадетті не треба шукати розарій, він завжди у її кишені.
Неспроста Марія у Люрді просила про Розарієву молитву. Розарій – це молитва, яка була доступна навіть неписьменним людям, вони могли виконати прохання Марії і єднатись у цій молитві, що одразу стала для них джерелом, яке додавало сили і витривалості, так як вода дає життя всьому живому…
«Якщо говоримо про молитву, то не йдеться про те, щоб довго стояти на колінах, але пробуджувати безперервні і сердечні акти стрілисті, так, щоб не перешкоджали праці» (св. Максиміліан Марія Кольбе).
Власне такими короткими молитвами, як «Радуйся Маріє», яка є основою Розарію, можна супроводжувати наші щоденні заняття. Розарієва молитва навчить нас вдивлятись у образ Непорочної і супроводжуючи нашу щоденну покуту, буде завжди повертати нас до джерела безмежної і незбагненної любові Бога, з якого ми завжди можемо черпати…
Молитва Розарієм дає почуття присутності Бога у нашому серці, через розважання таємниць життя Ісуса разом з Його Матір’ю. Розарій завжди скеровує нас до Ісуса, а отже до Святого Письма, з допомогою якого ми можемо Його пізнати.
Там, у Святому Письмі, є відповіді на усі наші питання і проблеми, а у поєднанні з молитвою, яка веде нас через Серце Марії до Ісуса, має силу нас виховувати і вдосконалювати, отже, оздоровлювати наші душі. Кожне «Радуйся Маріє», неначе краплі води з люрдського джерела, зросять душу, нищитимуть неспокій, сум, роздратування, злість…
Чистота Непорочної Матері Бога, за допомогою цієї простої «монотонної» молитви обмиє наше серце, крапля за краплею… навчить покори, безкорисної любові, шукання Божої волі, і ми уподібнимось до своєї Матусі, Непорочне Зачаття.
Св. Максиміліан Марія Кольбе був переконаний, що тільки Непорочна Матір Бога може віддати достойну і бездоганну шану Богу, бо «наша честь віддана Ісусові не є досконалою. Від ранку до вечора спотикаємось і падаємо і всюди зустрічаємо в собі багато недосконалостей наша честь віддана Ісусові не тільки не досконала, але також забруднена нашими гріхами». Ісус прийме нашу молитву, але багато наших намірів не можуть бути прийняті через нашу грішність і недосконалість, малу віру. Тому щоб наша молитва була очищена від усіх недоліків, ми потребуємо посередництва, бо «те, що Марія дає Ісусові є бездоганне, а Ісус віддає це Богу Отцю як безкінечне, тоді честь, яку ми віддаємо Ісусу через Марію є і бездоганна, і безконечна» (св. Максиміліан Марія Кольбе).
Ось і відповідь на питання: Чому Розарій? Бо пройшовши через Серце Марії наші молитви стануть покірніші, наші прохання шляхетніші, наші наміри благородніші. Вони наповняться любов’ю і милосердям, як Серце Непорочної. І тоді Розарієва молитва, яка буде супроводжувати наші будні, допоможе нам переживати щоденні труднощі, викорінювати наші вади і нищити гріхи, впровадить в серце спокій і радість, а також, навчить чинити досконалу покуту.
ЛЮБОВ – ПЕРШОДЖЕРЕЛО НАВЕРНЕННЯ
Усі покутні практики, чи то піст, чи милостиня, чи молитва, мають народжуватись з віри в милосердя Бога, з віри у те, що Бог є Любов, вчити покори, бо, якщо це не так, тоді вони не мають жодної вартості, як справді побожні вчинки.
Безкорисна покута і покірна молитва, неодмінно будуть вести нас до навернення і стануть проявом любові до Бога і ближнього, яку вони будуть тільки зміцнювати, а також, винагородять багато наших гріхів. Навернення – це зміна мислення. Людина, яка навертається, починає бачити «очима серця», чути серцем, і вчинки її ідуть з серця, для неї стає очевидною всемогутність Бога, Його нескінченна любов і усі дії наверненого скеровуються до примноження слави і любові Бога. Тоді навіть пробачення з серця тим, хто нас образив, є не тільки покутою, а й духовною милостинею. Така покута не буде важка, а стане для нас дорогою вдосконалення любові…
Покутуючи з любові до Бога ми не можемо бути сумні і знесилені, бо «…покута походить з любові. Душа, яка кохає Бога, прагне справити Йому приємність завжди, в кожну хвилину і кожною думкою, і кожним словом, і кожним вчинком, усією своєю діяльністю та існуванням. А якщо доведеться пожертвувати якоюсь своєю звичкою, щоб подарувати радість Богу, вважає себе щасливою, бо може дати підтвердження безкорисної любові» (св. Максиміліан Марія Кольбе).
Власне покірне навернення дасть сили і натхнення для покути і молитви, які будемо черпати з любові Бога, як воду з люрдського джерела…
ТАЇНСТВО ЄВХАРИСТІЇ – ДОСКОНАЛА МОЛИТВА І ДЖЕРЕЛО ОЗДОРОВЛЕННЯ
Пригадаймо, що під час об’явлень Марія просила про спільну молитву і запрошувала на місце об’явлень Церкву, наказуючи побудувати каплицю в цьому місці і приходити сюди з процесіями. Це ще одне підтвердження, що Марія вказує нам дорогу, яка веде до Ісуса, бо саме на Літургії ми можемо разом молитись, брати участь у Таїнствах, разом єднатись з Ісусом у одному тілі, бути єдністю і між собою, і з Богом.
Кожна Свята Літургія – це зустріч з Живим Богом. На кожній Святій Літургії може відбутись твоє оздоровлення і не має великої необхідності їхати до Люрду, щоб обмитись у цілющому джерелі і напитись води. Ісус хоче нас оздоровлювати, дозвольмо Йому це здійснити! Колись народ прагнув і тиснувся, щоб хоч доторкнутись шати Ісуса і оздоровитись… Повна участь у Святій Літургії – це наш «дотик» до Ісуса!
ІІ Ватиканський Собор стверджує, що: «Літургія (…) є вершиною, до якої спрямована діяльність Церкви, і одночасно є джерелом, з якого випливає уся його сила». Бо апостольська праця має на меті, щоб усі, ставши Божими дітьми через віру і хрещення, збирались разом, прославляли Бога в Церкві, брали участь у Жертві і споживали Господню Вечерю» (Конституція про Святу Літургію „Sacrosanctum concilium”, № 10). «З Літургії, а найголовніше з Євхаристії, як з джерела, витікає на нас благодать і через неї найбільш ефективно здійснюється освячення людини у Христі і прославлення Бога, яке є метою всіх інших діянь Церкви» (ІІ Ватиканський собор Конституція про Святу Літургію „Sacrosanctum concilium”, № 10).
А щоб взяти повну участь у Євхаристії i могти черпати вповні з її джерела, необхідно очистити серця у Таїнстві Покаяння і Примирення. «Господь Бог залишається на світі у вигляді хліба, Господь Бог, який так применшується, чи не заслуговує на те, щоб відплатити Йому за це безмежною любов’ю?» (св. Максиміліан Марія Кольбе)
ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ І ПРИМИРЕННЯ – ДЖЕРЕЛО ПОКОРИ
Часто перешкодою оздоровлення є брак співпраці з Божою благодаттю… Щоб зачерпнути Божих ласк, треба неодмінно очистити своє серце, бо... чекаємо оздоровлення, а серце переповнене злими думками і намірами.
Ненависть, яка засліплює через яку ми перестаємо помічати, що втрачаємо гідність дітей божих… егоїзм, який породжує байдужість, відсутність співчуття…. наше «я краще знаю», коли не хочемо слухати того, хто щиро прагне нам допомогти…. наше черстве і затверділе серце, яке забуло як любити ближнього… недостатність покори у прийнятті Божих планів щодо нас… наша молитва, яка скерована на здобуття «чогось», і часто є втіленням нашої волі, не Божої…
Сповідь – це те місце, де Божа благодать, як водоспад спливає на наші душі. Її називають Таїнством Покаяння та Примирення. Пам’ятаймо, що «…серцем сокрушенним і смиренним ти, боже, не нехтуєш» (Пс. 51,19). На сповіді ми визнаємо наші гріхи – і Бог їх забуває, скасовує, але… залишається слід і рани, які спричинили наші гріхи у серцях ближніх, тому за сповіддю завжди слідує така важлива покута: відшкодування, винагородження Богу і ближньому… Відшкодування завданих кривд з усвідомленням своєї вини з розумінням і вірою, що тільки любов може відновити втрачене і змінити світ на краще.
Місія св. Йоана Хрестителя, Предтечі Ісуса Христа, починається словами: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.» (Мт. 3,2); «І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів» (Лк. 3,3), а після його ув’язнення ті самі слова повторює Ісус, починаючи свою публічну діяльність: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт. 4,17) i… розпочинає виконання своєї місії: «і ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі. Чутка про нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і він оздоровлював їх.» (Мт. 4,23-24).
***
Щоб оздоровитись, як душею так і тілом, треба покаятись і навернутись до Бога. Справжнє навернення потребує витривалості, воно не може здійснитись раз і назавжди, а має тривати все наше життя.
Щира покута і милостиня, звільнить нас від гріхів, допоможе стати більш досконалими і зміцнить у боротьбі з вадами, очистить наші серця для безкорисної любові, а покірна молитва навчить слухати Божу волю, і наше життя стане справжнім виславлянням Бога, як життя Непорочної. Наша Непорочна Мати з Люрду просить, щоб ми покутою і молитвою очищали наші серця і щоб вони ставали схожими до Її Непорочного Серця…
Сповідь має зміцнювати нашу віру і бути допомогою у співпраці з Божою ласкою, бо тільки розуміння нашої слабкості нас зміцнить і зробить сильними, а повнa участь у Євхаристії буде найкоротшою дорогою не тільки до викорінення наших вад, але також до тілесного оздоровлення.
Можливо, не все вдасться відразу. Але вода, яка крапля за краплею падає на камінь, і може з кам’яної печери утворити грот, так і чиста вода покути (покаяння) і молитви може створити з нашого серця «грот» для Непорочної! І тоді наша щоденна «звичайна» покута і «монотонія» нашої щоденної молитви зможуть «нищити» не тільки наші гріхи, але й гріхи усього світу…
Життя Марії, нашої Матері, хай буде нам прикладом для наслідування співпраці з Божою Ласкою, яка ані на хвилину не перестає спливати на нас з джерела Божого Милосердя.
Але в жодному разі ми не повинні почуватись вимушеними до покути чи виконувати її через силу або зі шкодою для здоров’я. Покутуючи з любов’ю і радістю ми, очистимо наші почуття, навчимось будувати стосунки у любові, співчувати потребам інших, зрікатись від чогось приємного, для тих, хто терпить ще більше… І тоді неодмінно оздоpовимось духово, побачимо і відчуємо силу покути, а можливо і самі зможемо стати «джерелом», з якого черпатимуть наші ближні…