або
Чому у Львові не хочуть почути римсько-католицьку громаду?
Вже понад 25 років римсько-католицька громада парафії святого Антонія у Львові намагається достукатись до свідомості чиновників та в законний спосіб повернути парафіяльний будинок, несправедливо забраний комуністичною владою, в якому зараз діє Львівська музична школа №4.
11 травня у Національній спілці журналістів України (НСЖУ) відбулася конференція на тему: «Бездіяльність та дискримінація Львівською міською радою громадян України на прикладі Парафіяльного Будинку костелу св. Антонія», що мала на меті привернути увагу громадськості до проблеми повернення парафіяльного будинку костелу св. Антонія.
У конференції взяли участь координатори руху «Почуйте нас!», журналісти громадських ЗМІ, представники місцевої влади, керівництво музичної школи №4, а також делеговані члени батьківського комітету.
Дебати видалися емоційними, проте мало конструктивними…
На початку конференції організатори заходу та координатори руху «Почуйте нас!» запрезентували фільм про життя парафії костелу святого Антонія. Опісля ознайомили присутніх із судовими аспектами справи та представили цілу низку документів, що свідчать про невідповідність і помилки в оформленні документації.
Представники місцевої влади, зокрема, Михайло Мороз, в.о. начальника управління культури ЛМР, так і не змогли дати ґрунтовного та правомірного пояснення цим фактам, називаючи подібні запити провокативними або ж такими, що не входять до їхньої компетенції.
Окрім ігнорування документальних помилок представники влади та батьківського комітету вперто пронівелювали ще й цілу низку історичних фактів, які свідчать про неподільність костелу та парафіяльного будинку.
Підтвердженням цього є висновки судової експертизи, що проводилась на території монастиря у 2011 році. Тоді було знайдено фундаменти монастирських приміщень та встановлено, що парафіяльний будинок і храм св. Антонія становлять єдиний архітектурний комплекс.
На жаль, ці історико-культурні докази не стали для опонентів римсько-католицької громади вагомим аргументом. Щоправда, Лілія Онищенко-Швець, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР таки визнала, що «історично ці об’єкти були разом. Зараз вони є роз’єднані. Звичайно найкраще, все таки, щоб вони були об’єднані знову». Такої ж думки дотримується і Галина Слічна, директор департаменту гуманітарної політики ЛМР. Вона погодилася, що костел та парафіяльний будинок справедливо мали б становити одне ціле. Але…
В емоційних виступах батьків, подекуди у грубій формі, звучали звинувачення на адресу римсько-катлицької громади парафії святого Антонія, яка буцімто хоче позбавити дітей навчального приміщення та вигнати їх на вулицю. Однак такі категоричні закиди абсолютно не відповідають дійсності.
«Ми не хочемо чужого і не виступаємо за ліквідацію школи! Ми не хочемо неможливого і готові до діалогу та компромісу. Ми не маємо на меті залишити дітей, котрі навчаються в музичній школі без приміщення. І готові спільно з міською радою вирішувати це питання. Але наші спільноти, діти, неповносправні парафіяни, музичний колектив дуже потребують цього приміщення», – вкотре наголосив о. Станіслав Кава, юрист та координатор ініціативи «Почуйте нас!».
Парафіяльна громада постійно висловлюється щодо своєї готовності взяти участь у пошуку нового приміщення для музичної школи, яке б влаштувало усіх за розташуванням, площею та плануванням. Однак повністю взяти на себе фінансування нового проекту коштом ЄС, як цього забажала Ольга Білас, директор ЛДМШ № 4, звісно ж не має змоги.
«Забудьте про минуле!.. Забудьте про цей будинок!.. Залиште історію!.. Станьте меценатами цієї школи!.. Живіть з чистого листа!..», – «радять» члени батьківського комітету та влада, адресуючи ці слова понад 1000 парафіянам костелу святого Антонія, 300 родинам, 200 дітям, членам 19 парафіяльних спільнот, 4 священикам та 6 сестрам-монахиням, котрі досі залишаються на вулиці під своїм же будинком!
Більше фото із події – у розділі “Галерея”
Більше інформації про цю резонансну справу – у розділі “Почуйте нас!”