«ВІДДАЙ ПОКЛОН ІСУСОВІ В ЙОГО КОЛИСЦІ.
ПРОСИ, ЩОБ ЗАХОТІВ НАРОДИТИСЬ У ТВОЄМУ СЕРЦІ»
о. Венанти Катажинєц OFMConv

Минув адвент, час ОЧІКУВАННЯ, впродовж якого Церква вела нас до того, що є найвaжливіше, щоб добре підготуватися і зрозуміти незрозуміле, наблизитись до Таємниці Втілення і з радістю зустріти Втілене Слово Живого Бога.
У цьому очікуванні товаришувала нам Марія, Мати Бога.

Нарешті свято… передсвяткова метушня позаду, святкові страви, подарунки, прикрашена ялинка, шопка… Однак, чи вдасться нам розпізнати Його, нашого Живого Бога, коли вдивлятимемось у Дитятко Ісус, приходячи до шопки? Чи так Його очікуємо, чи присутнє Воно у святкуванні, як було присутнє у святкуванні тих, котрі розпізнали в «знаку Немовляти» виповнення Божої обітниці?

Син Божий являється людям вперше, як маленьке Дитятко, яке потребує опіки і любові, але для тих, хто відкриє Його таємницю втілення,
це Месія – Син Божий, Втілене Слово Живого Бога.
«Воно [Слово] в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Йо. 1, 10-14).

Так говорить святе Письмо, і так стверджує Катехизм Католицької Церкви і визнає, «що Ісус є неподільно правдивим Богом та правдивою Людиною. Він направду є Сином Божим, що став Людиною, нашим братом, не перестаючи бути Богом, Господом нашим» (KKЦ 469).

Одним із вибраних, що розпізнав Бога в маленькому Дитяті, був св. Франциск. Також сповнений покори, славний наш заступник, святий Антоній, який серцем відчув і розпізнав Дитятко Ісус на молитві і розважанні Святого Письма. Може, приклад цих святих підкаже нам, як зустріти Живого Бога сьогодні?

ДИТЯТКО ІСУС I СВЯТИЙ АНТОНІЙ

Усі знають що св. Антоній завжди зображений з маленьким Дитям на руках… Ця дитина і є Дитятком Ісус. А одне із звертань літанії до цього святого говорить про його любов і близькість до Бога у особі малого Дитяти: Святий Антонію, сердечний приятeлю Дитятка Ісус, молись за нас! Звідки взялось таке звертання?

Один із дослідників життя цього святого, о. Паулін Сотовський OFMConv перелічує три види образів, на яких св. Антоній представлений власне з Дитятком Ісус і Святим Письмом, з яким, як побачимо, Дитятко не розлучається.

Перший з цих образів – це св. Антоній, який тримає на руках Дитятко Ісус, віком приблизно трьох років. Навіть наша фігура у храмі може бути прикладом такого образу. Другий різновид образу, це – Дитятко Ісус, яке сидить або стоїть на книзі, яка лежить перед Святим або він тримає її. Прикладом цього зображення є образ над вівтарем у нашому храмі, де св. Антоній Падевський обіймає Дитятко Ісус, яке сидить на книзі, ймовірно на Святому Письмі. А третій різновид образу, є образ, на якому Пречиста Діва Марія показує св. Антонію Дитятко Ісус.

Підставaми виникнення таких зображень св. Антонія були події з його життя. Під кінець свого життя св. Антоній захворів, граф Тісо взяв його до свого палацу, щоб Святий відновив сили після проголошення довготривалих великопісних реколекцій. Одного разу граф нишком зазирнув до кімнати, в якій перебував святий Антоній, щоб перевірити чи він нічого не потребує, і… застав його у обіймах Дитятка незвичайної краси, яке тулилось до Святого!

Антоній, який заувaжив, що граф побачив його з Дитятком, просив нікому про це не розповідати. Лише після його смерті, яка сталась незабаром, граф осмілився розповісти про це незвичайне явище. Відтоді св. Антоній отримав привілей бути зображеним з маленьким Ісусом, як і Його «земний» Батько, Йосиф.

Те, що граф побачив Дитятко Ісус на відкритій перед св. Антонієм книзі, може означати, що Святий читаючи перші розділи Євангелія від Луки або Матвія, так сердечно розважав їх зміст, що побачив Ісуса, народженого в стайні, якого пестили Марія і Йосиф.

Приклад св. Антонія покaзує нам, що Слово Боже є Живе i завжди приходить до нас, коли ми відкриємо Святе Письмо, коли читаємо Його і серцем вслухаємось в Нього, шукаючи відповіді на питання, які нас хвилюють, а чудо св. Франциска, про яке буде йти мова у наступному розділі, вказує на те, що ще більше Його присутність можемо відчути на Літургії, бо там народжується живе Слово Живого Бога….

«Ісус Христос має дві природи, Божу і людську; вони не змішані,
а з’єднані в одній Особі Сина Божого» (KKЦ 481)

СВ. ФРАНЦИСК I… ПЕРША ШОПКА

Для св. Францискa свято Народження Бога було особливим святом. Він усім серцем переживав його і прагнув такого ж відчуття для всіх. Дуже хотів передати свої почуття іншим i звернути увагу людей у ці свята на найвaжливіше, щоб і вони пройнялися Таємницею Втілення, перейнялись пошаною до Божого Ймення і Його Слова. Св. Франциск влаштував першу у світі шопкy, яка була живою… Але у той час, а було це у 1223 р., шопка була дещо іншою ніж тепер… Це були справжні яслах, у яких св. Франциск розбудив живе Дитятко Ісус, бо його віра і любов до Господа були неймовірні.

Про цю подію розповідає св. Бонавентура з Баньореджо y «Життєписi Більшому св. Франциска з Ассізі» (Legenda major):

“За три роки перед своєю смертю Франциск хотів як можна більш урочисто пережити народження Дитятка Ісус в Греччо, щоб розбудити у всіх більшу побожність.
А щоб його не звинуватили у впровадженні якихось новаторств, спочатку отримав дозвіл Папи.
Наказав приготувати ясла, принести сіно і привести вола і осла. Скликають братів, сходяться люди, ліс наповнюється різними голосами. Ця благословенна ніч, роз’яснена численними і яскравими вогнями, наповнена похвальним і гармонійним співом, стає прекрасною і святковою.
Муж Божий став перед яслами виповнений побожністю, залитий сльозами і переповнений радістю. Біля ясел відправляється урочиста Свята Меса, а Франциск, диякон Ісуса Христа, співає святе Євангеліє. Потім, до людей, що там стоять, проголошує проповідь про народження вбогого Царя, якого, коли хотів назвати по імені, у надмірі ніжної любові називав Дитятком з Вифлеєму.
Один лицар, Йоан з Греччо, цнотливий і правдомовний, котрий з любові до Ісуса Христа покинув ряди світського війська, а з Мужем Божим був у великій дружбі, стверджував, що бачив гарне дитятко, яке спить у тих яслах, яке благословенний отець Франциск, ніжно обіймаючи, видaвалося збудив зі сну. Правдивість цієї візії підтверджується не тільки святістю побожного лицаря, але також правдою, яка є в ній і чудесах, які товаришують цій події.
Приклад, який дав світу Франциск, розбудив холодні серця до віри в Христа. Сіно з ясел, яке люди старанно зберігали, оздоровлювало своєю силою звірят і берегло їх від зарази. Таким чином Бог показав у всьому хвалу свого слуги, а також чудесами засвідчив ефективність молитви”.

Ця розповідь про події з життя св. Франциска малює перед нашими очима картину, на якій Слово Боже оживає, стаючи живим Дитятком і відбувається це під час Літургії.

Шопка, яку ми щороку готуємо і прикрашаємо, є тільки подобою образу давніх подій і атмосфери у якій все відбувалось… а насправді Ісус народжується разом зі Словом, яке промовив Отець, а «шопкою» має бути наша душа, як вбоге помешкання для Божого Сина…

ДЕ СЬОГОДНІ НАРОДЖУЄТЬСЯ БОГ?

Йозеф Ратцінгер підкреслював, що „Син Божий у Втіленому Слові єднає в собі реальність Божу і людську, а в таїнстві Євхаристії промовляє до людини як одвічне Слово Боже (Logos). Приходить до неї Сам «з душею і тілом, з тілом і кров’ю, з Божественністю і людськістю, для того, щоб нас поєднати між собою і зробити одним єдиним «Тілом»”.

Показують це приклади з життя св. Францискa і св. Антонія, якi є правдивими свідками зустрічі з Живим Словом і Живим Богом! Св. Антоній зустрічав Живого Бога під час особистої медитації Божого Слова, св. Франциск, як і багато інших святих серед яких були св. о. Піо, св. Фаустина, бачив Дитятко Ісус під час Євхаристії. За їх прикладом можемо шукати зустрічі з Втіленим Словом власне на Святій Меci, адже її перша частина – це Літургія Слова (лат. Liturgia verbi), a друга – Літургія Євхаристійна (лат. Liturgia eucaristica). В Конституції про святу літургію „Sacrosanctum Consilium” підкреслюється: „(…) літургія слова і літургія євхаристійна, так тісно між собою пов’язані, що є одним актом культу” (Sacrosanctum Consiliium II,56).

У першій частині ми вслухаємось у те, що сьогодні говорить до нас Бог (читання, псалoм, Євангеліє), а священик виголошує проповідь, пояснюючи щойно почуте, вчить жити Словом. Як підкреслював кард. Йозеф Ратцінгер: «Віра походить зі слухання Божого слова. Але там, де слово Боже є перекладене на слово людське, залишається деяка решта у вигляді того, що не було сказане і що неможливо сказати, що запрошує нас до мовчання – мовчання, яке врешті приводить до того, що несказане, стає співом, і закликає на допомогу голоси космосу, щоб несказане, було почуте». Цей «спів душі» стає невимовною вдячністю за те, що Всемогутній Бог, приходить до нас покірний і безборонний у Словi, а згодом у вигляді Хліба і Вина, щоб ділити з нами радості і біди, як колись, ще за свого життя на землі, яке було принесене в жертву для відкуплення мене і тебе від тягара наших гріхів, щоб дати нам нове життя…

Літургія Слова – це своєрідний «адвент», очікування на прихід Живого Бога, яке підготовлює нас до Другої частини, під час якої переживаємо святе Таїнство Євхаристії. В часі Євхаристії, тобто Причастя, ми приймаємо втілене словом Бога Тіло і Кров нашого Спасителя. А що може бути більш величне і таємниче, за те, коли Всемогутній Бог приходить до нас такий покірний і безбороний, неначе Дитя….

Завдяки Переісточенню (лат. Transsubstantiatio) Хліб і Вино, на слова священика стають Живим Тілом і Кров’ю Божого Сина. Переісточення (також переосутнення, транссубстанціація, преосуществління) — богословський термін, що використовується для уточнення сенсу перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Спасителя Христа в Таїнстві Євхаристії. Цей термін не здатний пояснити спосіб переміни Святих Дарів (що неможливо зробити), а лише акцентує на сутнісній зміні і ще більше стверджує об’єктивну реальність цієї таємничої переміни.

Згідно з вченням Католицької церкви, яке було прийнято на 4-м Латеранському Соборі в 1215 році визначено як doctrina de fide, переісточення — це процес повного сутнісного (але не акцидентного) перетворення хліба і вина (Святих Дарів) в Тіло і Кров Христову.

Краса Божого Слова являється нам у всій повноті на кожній Святій Месі – це особливе місце для зустрічі з Втіленим Словом! Живе Слово приходить до нас, коли слухаємо читання Літургії Слова на Святій Месі, а у Літургії Євхаристії відбувається переміна в Тіло і Кров хліба і вина, і ми можемо поєднатись з Богом..

Євхаристія (грец. ευχαριστία, «подяка»; лат. eucharistia), або Святе Причастя, або Пресвяті Дари – це одночасно Тіло нашого Господа, яку Він дав, бо полюбив нас, а ми приймаємо із вдячністю, за Його жертву. Істинно пережита Євхаристія стає такою, як звучить переклад з грецької – подякою, яку має народити почуте і прийняте Слово Живого Бога і поєднання нас з Богом у прийнятті Тілі і Крові Ісуса Христа, переміненого з Хліба і Вина.

РЕАЛЬНІСТЬ БОЖОГО СЛОВА У НАШОМУ ЖИТТІ

Напевно кожен з нас буде прагнути помилуватись Дитятком Ісус, яке лежить на сіні в яслах у зробленій у храмі шопці. Вдивляючись у фігури шопки запитаймо себе:

Якого Бога ми очікуємо зустріти? Чи є реальною для нас Його присутність у Хлібі і Вині, які на слова священика стають Тілом і Кров’ю Ісуса Христа? Чи палають наші серця, коли вслухаємось у Слово? Чи Літургія наближає нас до таємниці, яку прагне нам відкрити Бог у Слові, визначеному на сьогодні? Чи ми прагнемо відкрити наші серця на це Слово i Його прийняти? Чи є у нас відвага сказати Слову «так», як сказала Марія? Чи і цього року це знову будуть тільки чергові свята…

Розважмо в серці, споглядаючи на Дитятко Ісус, з якою довірою Воно приходить до нас. Задумаймось скільки виявлено Божої любові до нас у цій події, Різдві Христа…

Дитятко Ісус пpиходить, щоб навчити нас любити, бути відкритими, а ми часто навіть не помічаємо Його появи… бо зовні у всьому Син Божий був подібний до людей, окрім гріха (порівн. Євр. 4,15).

Вдивляймося у Дитятко Ісус так, як це робила Марія, його Пресвята і Непорочна Мати. Вона споглядала на своє дитя і вчилась Його розуміти у повсякденному простому і покірному житті, у буднях кожного дня, у виконанні повсякденних обов’язків.

Шопка, до якої приходимо, щоб милуватись образами Різдва, показує нам, що ми теж маємо Отця Небесного і Матір Божу. Нагадує нам, що ми теж покликані до материнства і батьківства, щоб у дусі народжувати для світу, для вічності і святості тих, хто ще не зустрів Дитятка Ісус, не зумів розпізнати Живого Бога….

Не забуваймо, що і у наших щодених стосунках Бог завжди присутній, що «Слово стало Тілом, і оселилось серед нас»… Усвідомлюючи це під час Літургії, приймаймо з вірою і любов’ю Живе Слово і Тіло Христа, тоді виходячи після меси із храму, ми не зможемо залишитись байдужими і безсторонніми до тих, хто страждає, кому можливо бракує найнеобхіднішого… так, як бракувало тоді Дитятку Ісус. У наших душах неодмінно буде народжуватись Милосердя і Любов, а прийняте Слово Боже не буде «змарнованим». Воно «оселиться» у наших серцях і буде благословити…

Тоді любов і пробачення буде перемінювати навіть те, що не можна перемінити по-людськи, вибачити те, що неможливо пробачити… Ми навчимось дивитись на своїх рідних і знайомих, а також незнайомих, поглядом сповненим Любові, поглядом Бога-Дитяти, який знає про нас все, але – довіряє нам, все пробачає і любить нас…

***

«І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Йо. 1, 14). Дитятко, яке св. Франциск збудив у колисці, Живий Бог, якого він зумів розпізнати, та залюблений у Слово св. Антоній. Приклад цих двох святих показує, що вони вслухaлися щодня у Слово, і Воно явилося їм із вдячності за їх відданість і вірність.

Приклад святих нехай нас навчає і заохочує переживати «адвент» кожної Літургії Слова на святій Месі і вслухатись у Слово Боже, яке промовляє до нас Бог через Святе Письмо і вияснює устами священика, щоб ми могли розпізнати Живу Присутність Ісуса у Хлібі і Вині на Євхаристії та у нашому житті… Тому, по можливості, стараймося частіше брати участь у Святій Літургії, це буде нам допомогою у тому, щоб Божe Слово народжувалось в наших серцях.

Народження Божого Слова відбулося серед ночі, так само і Його народження в наших душах буде нашим відродженням через самовіддану і жертовну любов.

Нехай не забракне нам довіри і вдячності Господу. Нехай ми, як Марія, приймаючи Слово, будемо берегти Його в серцях, доглядати Його, щоб Воно могло народжуватись в нас і щоб ми могли відважно нести Його іншим.

Нехай ці свята Різдва Христового будуть святами народження Божого Духа і Живого Слова, у яке ми в тиші будемо вдивлятись у шопці.

«Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр. 13,8).
Тепер Ісус вже не приходить до нас в тілі Немовляти,
але ми завжди можемо Його зустріти, якщо будемо цього прагнути.
Де і коли? Передусім у нашому серці…  

«Одне Слово вимовив Отець, яким є Його Син,
і це Слово вимовляє неустанно в вічній тиші.
В тиші теж повинна слухати Його душа»
(св. Йоан від Хреста).