«Ликуй вже, ангельське воїнство небесне;
 нехай возвеселяться божественні тайни;
 і про Царя величну перемогу сурма хай сповістить довгождана….»

У Велику Суботу вранці  ми ще перебуваємо з Ісусом у темниці. Велика тиша запанувала над землею. Ісус помер і зійшов у темряву відхлані.

У третій день після смерті Божий Син виходить з темряви, тримаючи у руці переможний хрест несе нам світло воскресіння, а з ним радість вічного життя.

Після темряви і тиші настає Великий День, день Воскресіння, свято життя!

Отці Церкви говорили, що після семи днів творіння, після суботи, почався восьмий день, який не має кінця. Немає кінця, тому що смерть була переможена! Воскресіння Ісуса провіщає цей день вічності, а цей восьмий день закликає нас до вічного життя з Господом. Коли закінчиться сьомий день нашого життя, день темряви і терпіння, ми увійдемо у восьмий день тижня, у вічну радість життя!

Тому Велика Субота закінчується початком святкування Великого Дня, Воскресіння.

Вігілія (лат. vigilia — чування,; vigilare – „чувати”) – у християнській традиції – це початок святкування у вечір на передодні самого свята. Такий спосіб святкування перейнятий від єврейського відліку часу, у якому початком доби є вечір, коли настають сутінки, тобто нова доба починається після заходу сонця. У Католицькій Церкві вігілія (надвечір’я) є частиною кожної урочистості (і також кожної Неділі).

Пасхальна вігілія – це найважливіша вігілія.
Св. Августин з Іпони, вчитель Церкви, назвав її «МАТІР’Ю УСІХ СВЯТИХ ВІГІЛІЙ».

Особливо багата символіка Пасхальної вігілійної Меси!!!

ПАСХАЛЬНА ВІГІЛІЯ СКЛАДАЄТЬСЯ З ЧОТИРЬОХ ЛІТУРГІЙ:

СВІТЛА, СЛОВА, ХРЕЩЕННЯ ТА ЄВХАРИСТІЙНОЇ

ЛІТУРГІЯ СВІТЛА

На вулиці розпалюється вогонь від якого священик запалює Пасхал, свічку, яка буде світитись на кожній Месі октави Великодня і потім кожну неділю Великоднього періоду. Пасхал – це символ воскреслого Ісуса. У храмі панує темрява.

Чому ми входимо до порожнього і темного храму, чому вносимо туди світло?

 Під час процесії запалений Пасхал внесуть до храму. Ми будемо йти за Світлом, Пасхалом, , який символізує Ісуса. Ми увійдемо до храму, вже освітленого світлом Христа. Ми будемо запалювати від Пасхалу свої свічки, передавати його присутнім. Із запаленими свічками – символом світла –  ми будемо входити у темний храм і освітлювати його, щоб Христос засяяв там, де панує темрява…

Після закінчення процесії Пасхал встановлять на спеціальний підсвічник, і ми пoчуємо похвальний гімн, Exsultet, на честь Світла… Під час співу «Exsultet» стоятимемо із запаленим свічками.

Той, хто буде виконувати Exsultet, проситиме про благословення у священика, який звершує це богослужіння. У відповідь почує: «Господь хай буде у твоєму серці і в устах твоїх, щоб достойно і ти сповістив Проголошення Пасхи Його: в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа». Той відповість: «Амінь», підiйде до амвони і проголосить Exsultet.

Гімн Восковій Колоні – EXSULTET

Спів Exsultet є частиною обряду Надвечір’я (Вігілії) Пасхи у римо-католцькому храмі.

Це стародавня пісня, святкова молитва («гімн») в латинському обряді, яку приписують св. Амвросію або св. Августину. Її назва походить від початкових слів молитви латинською мовою: Exsultet jam angelica turba («Ликуй вже, ангельське воїнство небесне»). Ця пісня підкреслює велич Божого діяння у відкуплені світу, починаючи від гріха Адама аж до відкуплення людства, яке звершилось через смерть Ісуса Христа на хресті. Після сходження до темряви відхлані, Його Воскресіння несе світло, несе нове життя, життя без страху і суму, життя у СВІТЛІ, у Господі.

Ось текст цього прекрасного гімну:

Exsultet

(текст)

«Ликуй вже, ангельське воїнство небесне; * нехай возвеселяться божественні тайни; * і про Царя величну перемогу * сурма хай сповістить довгождана. * Нехай і твердь возрадується, опромінена таким великим сяйвом, * і освітлена блиском вічного Царя, * і весь світ нехай відчує, що темрява від нього відступила.* Хай теж радіє Мати Церква, * оздоблена промінням такого світла; * а ця святиня нехай залунає * могутнім голосом народу.

(Тому прошу вас, наймиліші браття, * котрі стоїте тут, захоплюючись ясністю цього святого світла: * разом зі мною закликайте милосердя Всемогутнього Бога. * Щоб Той, хто не за мої заслуги * до числа Левитів благоволив мене зачислити, * вливши в мене світло свого сяйва, * споміг доповнити славу цієї свічки.)

С. Господь з вами.
В. І з духом твоїм.
С. Угору серця.
В. Підносимо їх до Господа.
С. Подяку складаймо Господу Богу нашому.
В. Достойне це і праведне.

Воістину достойне це і праведне, * незримого Бога, Отця Всемогутнього, * і Його Єдинородного Сина, Господа нашого Ісуса Христа, * з усієї сили розуму і серця співом прославляти. * Він за нас предвічному Отцю сплатив борг Адама * і прадавньої вини борговий запис стер жертовною кров’ю.

Бо оце пасхальні свята, під час яких вбивається того істинного Агнця, * кров’ю якого освячуються домівки вірних. * Це та ніч, у яку колись нашим батькам, синам Ізраїля, виведеним з Єгипту, * море Червоне по сухому дні Ти перейти дозволив. * Адже це та ніч, що розсіяла темряву гріхів * стовпа вогняного світлом. * Це та ніч, яка сьогодні по всьому світі віруючим у Христа, * розділеним мирськими пороками та пітьмою гріха, * благодать повертає і прилучає їх до святості. * Це та ніч, у яку, знищивши пута смерті, * Христос із відхлані вийшов переможцем. * Проте нічого би нам не дало народження, * якби ми не були відкуплені.

О, яка ж предивна сила Твоєї доброти до нас! * О, яка незбагненна міць Твоєї любові: * щоб відкупити невільника, Сина свого Ти видав! * О, дійсно необхідним був гріх Адама, * знищений Христовою смертю! * О, щаслива провина, яка удостоїлась мати такого великого Відкупителя! * О, воістину блаженна ніч, * єдина, яка була гідна пізнати час і годину, коли Христос воскрес із мертвих!

Це та ніч, про яку написано: * а ніч, як день, заясніє: * і ніч буде мені світлом та радістю. * Освячуюча сила цієї ночі віддаляє злочини, * змиває провини, * повертає невинність упалим, і опечаленим радість; * нищить ненависть, * будує злагоду і сокрушає царства.

Тож в цю ніч благодатну * прийми, святий Отче, вечірню жертву прославлення, * яку Тобі в урочистому приношенні цієї свічки – з плоду праці бджіл * руками своїх слуг складає свята Церква.

Ми вже знаємо значення цієї воскової колони, * яку на Божу славу запалило блискуче полум’я. * Воно хоч і ділиться на частини, * не зазнає однак збитку, посилаючи світло. * Бо живиться воно струменями воску, * який бджола дала для цього цінного світоча.

О, воістину блаженна ніч, * у яку єднається небесне з земним * та божественне з людським.

Благаємо ж Тебе, Господи: * нехай ця свічка, освячена на славу Твого Імені, * палає безустанно, щоб розсіяти темряву цієї ночі. * І, прийнята Тобою як аромат благий, * нехай вона з’єднається з небесними світилами. * Хай її полум’я зустріне зорю досвітню, * цю зорю, яка не знає заходу * – Христа, Твого Сина, що, повернувшись із відхлані, * ясно засяяв роду людському * і живе й царює на віки вічні.

В. Амінь.