«І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння.
Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму,
дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього»
(Іс. 11, 1-2)

Церква святкує народження тільки трьох осіб: Ісуса Христа, Матері Божої і св. Івана Хрестителя. Прийшли вони на світ чисті, не заплямлені жодним гріхом і тому Церква радіє з їх народження і вшановує у своїй літургії.

8 вересня ми з радістю відзначаємо Народження Діви Марії, тобто дев’ять місяців після ЇЇ Непорочного Зачаття, яке Церква святкує 8 грудня.

Святий Йоан Дамаскин говорив, що: «День Різдва Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через Богоматір весь людський рід обновився»». A Преподобний Андрій Критський називає свято народження Богоматері «початком усіх свят», який є «дверима благодаті і правди».

Звідки довідуємось про батьків Марії та Її народження?

Існує багато розбіжностей і неясностей щодо точної і єдиної дати народження Матері Божої. Марія прийшла на світ ймовірно між 20 і 16 роком перед народженням Ісуса Христа.

Євангеліє не згадує про факт народження Пречистої Діви Марії. Відомості про народження Богородиці черпаємо з апокрифічних джерел: Протоєвангелія Якова, Євангеліє Псевдо-Матея, Євангеліє Народження Марії, Арабське євангеліє про дитинство Спасителя, Історія Йосипа Теслі, Книга про перехід Марії.

Але найбільший вплив на традицію Церкви мало Протоєвангеліє Якова оскільки воно існувало уже в другому столітті після народження Ісуса Христа i було близьке до Євангелія св. Йоана. Цей твір був відповіддю на зацікавлення постаттю Марії першими християнськими спільнотами, a його авторство приписують Якову Справедливому (брату Ісуса). Розповідає воно про народження Матері Божої, а на його підставі згодом постали пізніші Життєписи Марії.

Як розповідає цей апокриф, батька Пречистої Діви Марії звали Йоаким, a матір -Анна. Батьки Діви Марії були вже похилого віку, але не мали потомства… У часи, коли мала народитись Діва Марія, бездітність вважалась за Божий допуст і карою за гріхи предків, тому Йоаким і Анна, ревно молились і просили Бога про народження дитини. Ангел Господній розповів Анні, що Бог вислухав її молитви. Анна у відповідь пообіцяла Ангелу, що пожертвує свою дитину в дарі самому Богу, а дитина «буде Йому служити все своє життя». Ангел також повідомив Йоакиму – «Йоакиме, Йоакиме, вислухав Господь Бог твою молитву», «Жінка твоя, Анна, зачала в своєму лоні»….

Місце народження Діви Марії
і початки святкування Різдва Пресвятої Богородиці

Існує багато гіпотез щодо місця народження Матері Божої. Напевно це сталось у будинку Йоакима і Анни. Але де саме він знаходився?

Одні припущення вказують на Сетріс і Вифлеєм, інші – на Назарет (так звана Західна гіпотеза), ще інші – на Єрусалим, посилаючись на Йоана Дамаскенського (Східна гіпотеза). Згідно із загальноприйнятим переказом, якого однаково дотримуються православні і католики, Діва Марія народилася в будинку Йоакима і Анни, який знаходився в північно-східній частині Єрусалиму, тепер це територія Мусульманського кварталу Старого міста, біля Левових воріт.

Проте точне місце православні і католики вказують по-різному. Православні стверджують, що це місце на якому був побудований монастир святої Анни: на першому поверсі його є церква на честь Різдва Богородиці, а під самою будівлею монастиря збереглася печера, яка, за переказом, була частиною будинку Йоакима і Анни.

Католики вказують місце будинку в безпосередній близькості від Віфезди і побудували там базиліку святої Анни, у крипті якої також знаходяться стародавні підземні приміщення. Вказані місця віддалені одне від одного приблизно на 70 метрів… Але чи справді так важливо знати точне місце народження Матері Божої?

Важливо те, що ймовірно власне з цим місцем пов’язані початки святкування народження Діви Марії, яке сягає часу освячення єрусалимського храму св. Анни збудованого в V ст. протягом віків він був багато разів знищений і відбудований. Приблизно у 1130 р. тут було збудовано романський храм присвячений Матері Богородиці, св. Анні. Збудували його над печерою, в якій за переказами народилась Марія. Святкування пов’язане не тільки з будівництвом храму Народження Пресвятої Діви Марії, але й з його консекрацією 8 вересня. У часи, коли турки-сельджуки захопили Святу Землю, а також Єрусалим (1517-1917 р.р.), численні прочани, які відвідували це місце, могли тільки таємно потрапити в склеп Народження Матері Божої, входячи до приміщення через маленьке віконечко.

Свято Різдва Богородиці у перших століттях християнства відзначали в Єрусалимі, потім воно було запроваджене в VІ ст. у Константинополі, а згодом на Заході. В католицьку літургію воно впроваджене Папою Сергієм І у 688 р., коли він залічив це свято до чотирьох найважливіших марійних свят у літургійному році, хоча вже раніше вірні шанували і святкували факт народження Матері Ісуса. Свято розповсюджувалось досить вільно, відбувалося так тому, що всі деталі і обставини народження Богородиці походили з різних, як правило апокрифічних, джерел…

Таємниця радості нашого вибавлення – народження Марії

Усі відомості про Народження Марії, яких є так мало, вказують на те, що незаперечно воно є для нас таємницею…

Темрява огорнула землю від моменту першого гріха людини. Ніхто з неї не міг звільнитись, ніхто не міг її освітити. З плином часу ця темрява тільки ставала ще густіша. Огорнула також і нас. Марія заясніла, як рання зоря серед темряви. Як світанок передвіщає закінчення ночі і початок дня, так Пресвята Діва нищить вічну ніч, а народжений з Непорочної день заповнює землю. Бо, як рання зоря звіщає початок дня, так народження Марії передвіщає прихід Ісуса Христа.

Тільки таємниця народження Марії віє радісним посланням, що з Неї, котра «знайшла ласку в Бога», народиться очікуваний Еммануїл – Спаситель світу. Вчить нас цього також літургія Церкви. В префації, яка звучить під час Святої меси на честь Пресвятої Діви Марії є слова: «Те, що Єва втратила через невірність, Марія віднайшла через віру і стала для усього людства знаком потіхи і незаперечної надії».

Марія – це рання зоря, яка сповіщає схід Сонця… бо народження Марії наближує прихід на світ Месії, якого саме Вона народить. Співзвучні з цим слова прослави у Візантійській літургії «Народження Твоє, Богородице, сповістило радість усьому світові: адже з Тебе зійшло Сонце Праведності, Христос, Бог наш».

Завдяки Тобі (Діво) мир небесний був подарований світу, завдяки Тобі люди збавлені, завдяки Тобі вони стали приятелями, слугами і синами Бога, завдяки Тобі заслужили бути співслугами ангелів…. Завдяки Тобі ми пізнали Єдинородного сина, якого Ти породила… Тому святі отці виславляють тебе гімнами і титулами. Стала Ти причиною нашої радості, оскільки в кожному нещасті, утиску, в кожній нашій потребі, в кожній небезпеці Ти є нашою помічницею. Твоє народження принесло світу незліченні добра. Тебе Свята Трійця оздобила щедрими дарами. Ось чому ми так звертаємось до Матінки Божої у Лоретанській літанії: «Зоре світанкова, молись за нас!»

Народні традиції святкування Різдва Пресвятої Діви Марії
у країнах світу

Зі святом Різдва Пресвятої Діви Марії пов’язані також різноманітні народні звичаї…

Цікава традиція святкування народження Марії є у Італії та деяких латиноамериканських країнах. Під кінець VІІІ ст. його дуже урочисто святкували в Римі. Також у Італії є міста, де це свято супроводжується урочистими процесіями вдень і з факелами вночі, а ще традиційними ярмарками. Цікавим є також культ Марії-Дитини (Madonna Bambina), який започаткувався ще у Єрусалимі. З цим культом також пов’язана особлива традиція: дарувати молодим подружнім парам фігурку Матері Божої-Дитини, яку вони потім ревно охороняють в своїх помешканнях під скляним дзвоном…

У Італії є кілька санктуаріїв, в яких є шановані чудотворні фігурки і образи Марії-Немовлятка в колисці. Належать до них серед інших: Madonna Bambina в Форно-Канавезе, Madonna Bambina в Міланській катедрі – найпрекраснішій святині збудованій на честь Різдва Пресвятої Богородиці; Madonna Bambina в каплиці генерального Згромадження Сестер Милосердя святих Варфоломії Капітаніо і Вінченси Героса (сестер Францисканок Ордену Світських). Вони ж є засновницями цього Ордену в Італії, а поточною мовою їх називають Сестри від Maria Bambino, тобто Дитятка Марії. Матір Божа-Дитятко є покровителькою цього згромадження. Ще один санктуарій Матері Божої-Дитятка є у Маркателло – там знаходиться образ намальований св. Веронікою Джуліані (+1727), кларискою-капуцинкою.

У багатьох країнах святкування дня Наpодження Марії пов’язане з урожайністю… У Франції виноградарі називають це свято «Богоматір винограду». Найкращий виноград приносять до місцевої церкви, щоб його благословити, а потім кілька грон прикріплюють до рук фігурки Марії. Святкова страва, яка включає новий виноград, є частиною цього дня. Також у Іспанії, в переддень свята,7 вересня, приносять фрукти, щоб їх освятити.

У Гоа (Індія), свято Різдва Марії, яке називається «Монти Фест», — це головне сімейне свято, яке служить фестивалем подяки, на ньому благословляють новий урожай, а продовжується святкування за урочистим обідом. У Мангалорі (Індія) – це свято Різдва Марії, яке називають «святом Монті». У цей день кожен мангалор їсть бобові та овочі. Священик благословляє гілку зерна, яку додають до їжі.

Схожі народні традиції святкування цього свята у всіх слов’янських народів. На Русі Різдво Божої Матері називали «Малою Пречистою», за аналогією з «Великою Пречистою» — святом Внебовзяття Богородиці.

У православ’ї від свята Різдва Пресвятої Богородиці (Рождество Пресвятой Владычицы нашей Богородицы и Приснодевы Марии) починається річне коло церковних свят, а називається ще це свято Осенини і відзначається 21 вересня. Також називають його Аспосов день, в який зустрічали «матінку-осенину», тобто осінь, і цей день мав закінчувати час після жнив, а починати час орання і посіву озимини.

У Польщі Народження Пресвятої Діви Марії називають святом Матері Божої Сівної. В день 8 вересня приносили до храму озиме зерно, яке було приготоване для посіву, щоб священик його освятив. Тільки після цього можна було приступати до осіннього засівання. Народ хотів, щоб зерно, призначене для посіву, спочатку поблагословила Богородиця. До зерна домішували зерно з колосків, які були разом з квітами освячені в урочистість Внебовзяття Марії, щоб випросити собі добрий урожай. В свято Матері Божої Сівної організовувались також дожинки.

Коли священик освячує зерно, призначене для засівання, промовляє таку молитву: « Боже, Ти спричиняєш, що усіляке насіння, впавши в землю вмирає, щоб видати урожай (…). Просимо поблагослови ці зерна збіжжя та інші насіння. Захисти їх від граду, повені, посухи і всілякої шкоди, а роса з неба нехай удобрить землю, щоб рослини, які з неї виростуть дали щедрі дари. Вчини так, щоб ми за прикладом Пресвятої Діви Марії (…) давали стократний урожай завдяки нашій витривалості в виконанні Твоєї волі».

Народження – це початок…!

Роздумуючи над народженням і життям Марії можемо прослідкувати таємницю Божого задуму…

Народження кожної людини – це таємниця… таємниця, яку знає тільки Бог. Таємницею воно залишається і для нас та наших батьків… про своє народження ми знаємо тільки із записів у документах про народження і розповіді рідних про цю подію.

Але мало хто задумується і усвідомлює, що наша біографія починається не в день нашого народження, і навіть не в хвилину зачаття, а задовго до нашої появи на світ в любовному задумі Бога Творця, а потім зростає в Ньому, як зерно.

«Бог мене любить, це значить, що видобуває мене з анонімності творіння і робить мене кимось єдиним, яким Він хотів для себе самого» (пор. Gaudium et spes, 24). Тому, кожна без винятку людина, має відкрити правду, що слова псалму говорять саме про неї: «Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї. Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре» (Пс. 139, 13-15). Та Бог, який обдарував нас життям на свою подобу (Бут. 1, 28), для кожного з нас має свій план вибавлення у визначений час, у визначеному місці та у визначеній спільноті осіб, в Ньому ми «бо живемо, рухаємося й існуєм» (Дія. 17, 28).

Початок життя Марії був початком Божого плану, який Вона з великою довірою прийняла. Ми також, як Марія, можемо прийняти своє життя як Божий план, що здійснюється тут і тепер, якщо будемо прислухатися до Слова і виконувати Його, так як Вона. «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Іс. 55,10-11).

Вдивляючись в народження і життя Марії, ми з глибокою вірою, надією і любов’ю приймемо Марію, як вибрану Богом Посередницю і Ту, що Звіщає Добру Новину для нас. І тоді ми зрозуміємо, що тільки в Богу людина може знайти свій непорушний фундамент.

Народження Марії звіщає народження Слова. Спершу Марія довірилась Богу, і зродила Слово, зродила Його для нас. Щоб Він як зерно проростав у наших серцях, щоб ми теж народились і народившись для Бога, стали зерном, яке буде розсіяне Ним по всій землі… Бо ми також, як Марія, можемо сіяти зерна Слова і народжувати для Бога інших, роздаючи їм любов, якою ми так щедро обдаровані Творцем.

Тому в це свято ми просимо Бога через Марію і довіряємо Їй дорогоцінне «зерно», яке в майбутньому дасть урожай. Але, щоб видати урожай зерно падає в землю і вмирає, вмирає, щоб народити нове життя…

«Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається;
як умре ж, плід рясний принесе» (Йн. 12, 24)

***

День Народження Марії пригадує нам, що Марія, хоч не мала зіпсуття гріхом, все ж була звичайною людиною. Як кожний з нас, мала своїх батьків, росла, допомагала в господарстві, мала своїх знайомих і рідних. Так, Марія була створена вже в утробі своєї матері згідно наміру і вподобань Бога і народжена для здійснення Його плану. Та усе своє життя Марія мала вільну волю, і ні до чого не була змушена. Тільки Її покірність і повна довіри відповідь на голос Бога, спричинили, що «будуть Її славити усі покоління».

Незважаючи на те, що в біблійних джерелах ми не знаходимо дати чи місця народження Пресвятої Діви Марії, ані імен Її батьків, ми з вірою приймаємо об’явлену правду, що уся Її велич і незвичайність походить з випереджаючої любові Бога і обрання Її Матір’ю Єдинородного Сина. Тому цей день, день народження Богородиці, можна також вважати початком нашого спасіння і тому Марія завжди буде причиною нашої радості, як звучить один із закликів Лоретанської літанії.

Марія є джерелом нашої радості, ще й тому, що Вона віддається реалізації Божої Волі в своєму житті і так показує нам, що кожний з нас може бути знаряддям у Божих руках, за умови цілковитої довіри і співпраці.

Нашою радістю Вона є ще тому, що з Її появою на світ у нас з’явилась можливість до неї звернутись, як до нашої Матусі і просити про ласки, яких потребуємо.

Марія народилась, щоб народити нас.
Вона знову народжує нас для Бога, якщо ми навертаємось до Нього і, як Вона, прагнемо любити Його
«всім серцем своїм і всією душею своєю, і всією силою своєю» ( пор. Втор. 6, 5).
Наша Любов до Бога може стати зерном,
яким ми з радістю і завзяттям будемо засівати поля людських душ,
щоб і в них зароджувалась і росла любов до свого Творця.