25 вересня, під час Святої Меси у костелі Святого Антонія з Падуї урочисто відзначили 25-річчя чернечого життя с. Міхаели,котра працює у захристії храму.

Під час Меси парафіяни разом із настоятелем о. Павлом Одуєм та сестрами Служебницями Найсвятішого Серця Ісусового дякували Богові за дар покликання до богопосвяченого життя для сестри, а також просили про потрібні ласки для усіх парафіян.

Замість традиційної проповіді, що мала прозвучати після Євангелія, о. Павло, зважаючи на таку подію, запропонував присутнім поставити сестрі Міхаелі свої запитання. Найбільш активними виявилися діти. Із відповідей сестри Міхаели парафіяни дізнались багато фактів, пов’язних з її дитинством та юністю, а також про те, як юна Міхаела відчула та розпізнала своє покликання до чернечого життя.

«Я народилася в багатодітній сім’ї: з п’яти дітей була четвертою… З дитинства вирізнялася непосидючістю. Любила лазити по деревах. Моя мама завжди мала клопіт, бо ніколи не могла вдягнути мене у спідничку, через побиті коліна та садни.

Вперше голос покликання відчула, будучи у восьмому класі. Це сталося під час катехези, яку проводив у нашому домі священик-місіонер. Він розповідав нам про місії, про те, як потрібно проголошувати Христа, євангелізувати, допомагати іншим людям… Я уважно слухала, глибоко переживаючи кожне слово. Була надзвичайно зворушена…

Після катехези, як завжди, у нас був обід. Зайшовши до кімнати, де буди мої батьки і священик, мене запитали: «Чому така сумна?.. Може хочеш до монастиря?..», і я відповіла: «Так!». Але тоді моя відповідь викликала лише сміх, бо ж ніхто серйозно не сприйняв моїх слів. Мені було дуже прикро, адже справді відчула цей сильний голос покликання.

Сказати правду, до того я не замислювалася над цим. Хоча моя тітка – монахиня, а брат моєї бабці – священик. Однак ніхто з моєї родини не сподівався, що можу обрати саме таке служіння Богові.

Підрісши, як усі дівчата ходила на дискотеки, мала дуже багато друзів. Після закінчення школи отримала роботу і виїхала до міста. Працювала, заробляла гроші, була самостійною, незалежною від батьків… Жила нормальним життям як і кожна дівчина… Був час, коли я втікала від голосу покликання. Але якось, як і на тій катехезі, відчула неймовірний сум. Розуміла, що це моє життя – не таке, яким має бути насправді… Відчула неймовірну тугу за Богом. То був час мого становлення і приготування до справжнього життя з Господом. Найбільшою любов’ю стала любов до Ісуса. Тож у 19 років вступила до монашого згромадження.

Складання обітів було найпрекраснішим моментом у моєму житті. Так як молода дівчина, познайомившись з юнаком бачить у ньому того єдиного і найкращого, так само почувалась і я, коли зрозуміла своє покликання до чернечого життя  і посвятила себе Богові.

Звісно, жодне покликання не є легким. Але я щаслива, що змогла його розпізнати. До прикладу, покликання коханої дружини і матері також вимагає жертовності і праці. Але це чудове покликання. Я також є духовною матір’ю для кожного з вас.

Починаючи своє чернече життя, працювала у захристії храму. Згодом було чимало інших обов’язків. Однак зараз, у цей ювілейний рік, знову маю радість служити у захристії. Це – прекрасне покликання. Ісус покликав мене до цього служіння, тому все, що роблю, роблю для Нього. Дякую Ісусові, що покликав мене до такого життя.

Думаю, що є дуже багатою на любов і дари Ісуса. Багатством є кожен неймовірний день», – сказала, відповідаючи на запитання сестра Міхаела.

Також сестра Міхаела подякувала отцям-францисканцям, сестрі Боґні, сестрі Едиті, спільноті сестер-монахинь та усім парафіянам храму Святого Антонія з Падуї за родинне тепло, молитву, любов і за кожну усмішку.

Опісля взяла участь у Приношенні Дарів та відновила свої чернечі обіти.

Наприкінці Меси сестру Міхаелу привітали як найменші, так і старші парафіяни храму. А о. Павло Одуй від імені усіх отців-францисканців подарував сестрі Міхаелі ікону «Свята Трійця» Андрія Рубльова, побажавши повсякчас досвідчувати любові Пресвятої Трійці та медалик Святого Антонія.

Своєю чергою, наприкінці урочистостей усі дітлахи отримали від сестри Міхаели солодощі.

 

Більше фото із події дивіться тут