«О, всі спрагнені, йдіть до води,
а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте!
І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока!
Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить?
Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа!»
(Іса. 55,1-2)

Кожен з нас хоче бути щасливим і все наше життя ми прагнемо щастя для наших близьких і для нас.

Що ми вкладаємо в це поняття «Бути щасливим»? Мабуть кожен дасть свою відповідь. Багато хто скаже, що щастя – це здоров’я; а хтось скаже, що це коли нічого нам не загрожує, коли можемо почуватись у безпеці і спокійно дивитись у майбутнє…

Все це правда. Але чи можливо завжди бути щасливим? Де шукати щастя?

Що робити, щоб не загубитись у світі серед безлічі небезпек, які не дають справжнього щастя і спокою ані тілу ані душі?!

Чи можливо забезпечити щастя своїми власними силами?

Образ змарнованого безплідного, а, отже, нещасливого життя неодноразово постає у Святому Письмі, як символ висохлого дерева. Кожний знає, що дерево, яке не отримує достатньо води всихає, це відбувається тому, що його коріння не сягають вологи, яка є у глибині землі, і тому воно не одержує достатньо поживи і не може давати плодів… Одним iз таких прикладів може бути притча Ісуса про смоковницю, яка не приносила плодів (Лк. 13, 6-9). Як же не стати безплідним?

Відповідь знайдемо у Святому Письмі, яке називає блаженним, тобто щасливим, чоловіка, «що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає» (Пс. 1, 1-2). Тому образно порівнює таку людину з деревом, яке «посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в’яне і все, що чинить він, йому вдається» (Пс. 1, 3). Такому «дереву», яке черпає сили у Божому законі нічого і ніколи не забракне. Отже, людина, яка живе згідно із заповідями буде щасливою!

Справжнє Щастя – тривати в Богу

Так, той, хто шукає підтримки і сили у Божому Слові і шукає Бога усім своїм серцем, буде блаженним.

Бог не вибирає окремих з нас, а запрошує усіх без винятку, бо піклується про всіх однаково і обіцяє це робити завжди, і ми знаємо (але чи пам’ятаємо?), що обіцянки Бога незламні: «Я буду пасти їх по гарних пасовиськах, випаси їх будуть на високих горах ізраїльських. Там вони будуть відпочивати на гарному випасі й пастись на тучному пасовиську, на горах ізраїльських.Сам я пастиму мої вівці, сам поведу їх на спочинок, – слово Господа Бога. Котре запропастилось, я відшукаю, котре відлучилось, заверну; поранене перев’яжу, недуже підсилю, що жирне й буйне – збережу. Я буду їх пасти по правді.» (Єзек. 34, 14-16)

Справжнім щастям для християн є те, що вони мають доброго Пастиря, який про все подбає, треба тільки не забувати про це і довіритись Йому.

«Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!» (Пс. 22 (23).

Щасливий той, про кого Бог-Отець і Добрий Пастир піклується, кого благословить і кого запрошує до Свого Столу Слова і Євхаристії… Слова псалмів i інші тексти Біблії стають реальністю, а можемо пережити їх за кожним разом, коли приходимо до храму на молитву, адорацію, а особливо, коли стаємо учасниками Євхаристії, приймаємо Господа до свого серця у Божому Слові і у Святому Причасті під заслоною Хліба і Вина!!!

Так, наш добрий і турботливий Пастир завжди піклується про нас! Пригадайте, як Він розмножив хліб зглянувшись над зголоднілим і втомленим натовпом людей, який був спраглий любові і повчань, який відчував, що тут з Ісусом вони можуть бути щасливими.Тоді Ісус після духовних повчань нагодував натовп теж і справжнім хлібом, бо знає потреби людини, що для того щоб діяти, треба мати силу, а силу тілу дає їжа, душу натомість підтримує єдність з Творцем.

Присутність на Святій Месі і повна участь у ній – це справжнє щастя! Це те, що не дасть нам впасти у відчай і втратити єдність з Творцем, це наше спасіння, це задаток вічного життя…
Спробуйте й подивіться, який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає» (Пс. 34, 9).

Життєдайне джерело щастя

На Останній Вечері зі своїми учнями Ісус просив їх не забувати чим є Хліб і Вино, які після Його смерті за гріхи світу, стануть найціннішим, що має Церква – Тілом і Кров’ю нашого Бога. Тому на кожній Святій Месі ми згадуємо і переживаємо на ново досконалу жертву Ісуса Христа, смерть Агнця за гріхи світу, виконуючи Його прохання чинити це на Його спомин…

Спомин чого? Спомин збавчого терпіння i Смерті Христа, за якою слідує Воскресіння. Воскресіння, яке несе спасіння світу.

«Бо кожного разу, коли хтось згадує про страсті і таємницю Христового втілення і сповнюється вогнем любові до Бога, він насправді приймає Святе Причастя і зміцнюється духом». Томаш а Кемпіс «Про наслідування Христа» IV, 10.6

Чи свідомі ми слів, які промовляємо на заклик священика: «Це велика тайна віри»? А ми, як учасники Таїнства Євхаристії, відповідаємо: «Проголошуємо смерть Твою Господи, Ісусе, сповідуємо Твоє воскресіння і очікуємо Твого пришестя в славі», – окреслюючи цю Тайну, таємницю, нашої віри.

Власне у цій нашій відповіді сконцентрована суть Євхаристії, суть християнського вірування! Саме ця таємниця є джерелом нашого життя, життя щасливого, з Богом у серці, бо така є Його обітниця, бо у цій таємниці Господь буде з нами «по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20).

Тому кожного разу, як ми приступаємо до Святого Причастя, Господь називає нас щасливими, а священик перед тим промовляє слова «Блаженні ті, що на трапезу Агнця покликані…», бо саме в цю хвилину Він дає Себе нам, щоб ми стали щасливими. Але чи насправді ми усвідомлюємо те щастя, яке отримуємо від Бога задарма, не за якісь наші заслуги? Чи щасливі ми, що можемо бути присутні на такій трапезі, приймати і споживати Тіло і Кров Ісуса Христа?…

Так, Ісус назавжди залишився з нами у Святих Дарах і Він є тим Агнцем, який завжди перемагає! Він піклується про нас і через Свою присутність у Слові у і Святому Причасті Він на кожній Святій Mесі, говорить, що навіть з найважчих випробувань може привести нас до щастя і перемоги! Але щоб сталось саме так, є одна умова – що ми будемо прагнути бути з Ним і одні з одними у єдності…

Наша сила в Єдності і як не втратити єдності з Богом

Сам Ісус перед своєю Смертю, яку Він заповідав, молився за нас, за кожного з нас, за усіх людей, яких полюбив так сильно, що віддав за них життя, молився за майбутню Церкву: «щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. І об’явив я їм твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!»(Йо. 17,21-26).

Отже за кожного – за мене і за тебе молився Cам Ісус!!!

Не втрачати єдності з Богом допоможуть нам Божі заповіді, читання Божого Слова і розважання Його, а участь у Святій Месі буде допомогою у цьому, бо кожна Літургія має у собі дві частини: Літургію Слова і Літургію Євхаристії.

Нарешті Ісус сам дає відповідь на наше питання – як не втрачати з Ним єдності, – у Євангелії, де говорить, що тільки той хто приймає Тіло Його і Кров, може становити єдність з Ним і Отцем, бо Ісус і Отець – це Одне (пор. Йо. 15). «Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені» (Йо. 15, 4). Ісус каже: «Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо. 15,5).

Так теж i ми, приймаючи Його Слово, Тіло і Кров у Євхаристії, будемо ставати єдністю між собою і з Ним, сповнені надії, що єднаючись з Ним отримаємо вічне життя. «Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому». (Йо. 6, 55-56)

Тільки мова йде не лише про фізичне споживання Причастя… Є ще декілька обов’язкових умов, які дають нам можливість не змарнувати того скарбу, яким є Святе Причастя, щоб стати справді блаженними, і поєднатись з Господом, який нас об’єднає між собою.

«Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? Тому, що один хліб, – нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі». (1 Кор. 10, 14-17)

Добре, якщо ми завжди готові прийняти Живого Бога на Євхаристії, омиті цілющою водою Святої Сповіді, бо Святе Причастя не можливе без чистого сумління, яке отримуємо після визнання гріхів на Сповіді!! І якщо часта Сповідь є для душі потребою, то на кожній Євхаристії, на якій ми присутні, може статись чудо!

***

Євхаристія i Сповідь – це два Таїнства, які обов’язково зроблять нас щасливими, вільними від того, що нас ділить, що нас віддаляє один від одного і від Бога. Якщо будемо тривати з Богом, приступаючи до цих Таїнств, часто сповідатись, якнайчастіше черпати життєдайну силу Євхаристії – тоді будемо як дерево, якого листя не в’яне і як лоза, яка триває у виноградині і приносить щедрі плоди… Тривати в Богу – це також тривати в Його любові і довіряти Йому Єдиному.

Чудо Євхаристії забезпечить нам не тільки тривале щастя, але за кожним разом з вірою прийняте Причастя буде здійснювати чудо у душі і у житті кожного.

Власне це перед усім робить нас нас щасливим, що є у нас такий Бог, який приходить до нас на кожній Святій Месі, стає Хлібом і Вином, прагне бути близько, як найближче тих, хто Йому вірить і довіряє без гранично, бо Він прагне нашого щастя!!!

Toж, не відкидаймо Божої любові, не нехтуймо Його жертвою, приймаймо Його Тіло гідно і з пошаною, з чистим серцем… тоді будемо тривати в Ньому, ставатимемо частиною Містичного Тіла Христа, яким є Його завжди Свята Вселенська і Апостольська Церква і неодмінно будемо щасливі!

Єднаючись у Євхаристії ми будемо одне ціле в Богу, будуючи з себе самих, цеглина до цеглини, Його єдину і святу Церкву, бо найбільшою радістю для християн є єдність, яку вони творять між собою через Христа, Господа нашого.

«Боже, наш Отче, вчини, щоб Святе Причастя, яке ми жертвували і прийняли,
відновить наше життя, щоб ми безустанно єднаючись з Тобою в любові
приносили плоди, які тривають вічно»
(З літургійної молитви після Святого Причастя).