«Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води, навіть і ті, в кого грошей нема!
Ідіть, купуйте й споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино та молоко!
Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не є хліб, і вашу працю на те, що не насичує?
Слухайте мене уважно, і будете їсти те, що добре, і душа ваша розкошуватиме у ситі.»
(Іс. 55,1-2)

Чому 11 лютого називають Всесвітнім днем хворих?

11 лютого – Всесвітній день хворих. Цей день встановив св. Йоан Павло ІІ у 1993 р. листом, скерованим до тогочасного Президента Папської ради для душпастирства медичної служби, кардинала Фіоренцо Анжеліні.

Задумом св. Йоана Павла II було встановити Всесвітній дeнь хворих, щоб звернути увагу «великої кількості католицьких установ, які працюють на службі охорони здоров’я, а також світських організацій на необхідність забезпечення ліпшого догляду хворим, можливість допомогти хворим доцінити страждання на людському рівні, а перед усім на рівні надприродному, залучення в душпастирство служби охорони здоров’я християнських спільнот, чернечих згромаджень, постійну підтримку все більшого задіяння волонтерів…»

Папа теж призначив датою святкування цього дня спомин об’явлень Матері Божої в Люрді, яке припадає на 11 лютого. Таким чином уся Церква один день в році присвячує молитві, задумі, звертаючи особливу увагу на тих, хто терпить душею і тілом.

Святкування Всесвітнього дня хворих щороку відбувається у одному з марійних санктуаріїв світу. Але вперше це відбулось у 1993 р. в Люрді, таким чином це місце стало відправною точкою цих святкувань. Люрд став місцем, яке сяє на цілий світ духом любові, особливо для хворих і бідних. Велика кількість прочан відвідує Люрд, випрошуючи ласки за заступництвом Матері Божої, щоб оздоровитись і зцілитись, за допомогою води з джерела, яке утворилось в часі об’явлень. Нагадаємо, що проханням Матері Божої в Люрді було: покутувати і молитись спільно за навернення грішників, а також, обмитись у джерелі і пити з нього воду…

ДЖЕРЕЛО В ПЕЧЕРI МАССАБІЕЛЬ

Печера Массабіель (фр. La grotte de Massabielle) має невеликі розміри (близько 9,5 м глибиною, 9,8 м шириною та 3,8 м у висоту), складається з трьох нерівних порожнин, та більше нагадує розлом у скелі. Печера утворилася внаслідок карстових процесів під впливом підземних вод, тому гладкі стіни печери місцями вологі.

У заглибленні вгорі печери, з правого боку в ніші, розміщена двометрова фігура Богородиці, це місце, де відбувались об’явлення Матері Божої. У 1864 ліонський скульптор Джозеф-Хьюг Фабіш опираючись на вказівки Бернадетти Субіру вирішив вирізьбити фігуру Матері Божої, але ця фігура частково відрізняється від опису Бернадетти. Під фігурою міститься напис: «Я – Непорочне Зачаття».

Зліва, внизу в печері, знаходиться джерело, яке з’явилось у гроті під час об’явлень, і яке розчистила Бернадетта. У теперішній час воно обкладене каменем і закрите склом, а вода стікає під кам’яним настилом у резервуари.

Згодом для зручності паломників збудовано кам’яні ванни, в яких можна занурюватись, а довкола гроту вмонтовано крани для наповнення посудин водою. Це місце визнане чудесним i є метою прощ християн, велика кількість яких свідчать про їх духовне і фізичне зцілення після відвідання цього місця і занурення у джерелі або за посередництвом води з джерела.

Від моменту появи джерела зафіксовано 6784 випадків оздоровлень, які відбулися після обмиття у люрдській воді і які не можна було пояснити. 67 з оздоровлень Церква визнала чудесними.

ЧУДЕСНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ СВ. МАКСИМІЛІАНA МАРІЯ КОЛЬБЕ

Цілющі властивості води з Люрду підтвердив фактом власного оздоровлення св. Максиміліан Марія Кольбе, якому вже мали ампутувати палець на руці, через те, що рана не загоювалась і це становило загрозу для життя i здоров’я. Отець Ректор дав йому цілющу воду з Люрду і порадив нею скористатись. При цьому розповів свою історію чудесного зцілення.

У 12 років отець Ректор захворів, у нього почала псуватись кістка ноги. Це стало причиною того, що він не міг спати і кричав від болю. Лікарі вирішили ампутувати стопу… увечері вже мав зібратись консиліум. Мати маленького хлопця, побачивши що діється, вирішила допомогти сину, використовуючи інший засіб, і приклала до його хворої ноги чудесну воду з Люрду. Після чого хлопчик нарешті вперше заснув. Через 15 хвилин прокинувся – здоровий. Чудо було очевидне, але лікарі намагались його пояснити по-своєму. Лише коли через кілька днів з середини стопи відірвався і вийшов кусок зіпсутої кістки, лікар повірив, що насправді кістка псувалась і чудом відірвалась і вийшла, і що загалом оздоровлення було чудесне.

Почувши цю історію св. Максиміліан розповів своєму лікарю, про чудодійну силу води з Люрду і те, що вона в нього є. Після чого лікар сам приклав її до хворого пальця, а наступного дня, оглянувши хворого, ствердив, що немає потреби робити операцію або будь-які інші маніпуляції. Після кількох перев’язок о. Максиміліан був здоровий.

Чи тільки вода зцілила св. Максиміліана і отця Ректора? Чи може це був подарунок Непорочної?

ЧОМУ НЕ ВСІ ЗЦІЛЮЮТЬСЯ?

Чому в наш час багато хто, відвідуючи святі місця чи місця об’явлень, не оздоровлюється? Ось що відповідає учням Ісус, коли вони не могли оздоровити біснуватого: «Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого.» (Мт. 17, 20-21).

Євангеліє неодноразово говорить про те, що зцілюються ті, хто з вірою просить про одужання. Чи то жінка, яка терпіла на кровотечу і була оздоровлена завдяки своїй вірі, про що Ісус їй каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе» (Мт. 19, 22). Чи то сліпці, яких Ісус відверто питає про віру, чи вірять що Ісус може їх зцілити: «„Чи віруєте, що я можу це зробити?” – „Так, Господи!” – кажуть йому ті. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: „Нехай вам станеться за вашою вірою!” І відкрились їхні очі.» (Мт 9,28-30). Чи розслаблений, якого оздоровив Ісус тільки завдяки вірі тих, хто його приніс: «Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: „Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.”» (Мт. 9, 2).

Отже, для зцілення найнеобхіднішою є міцна віра у всемогутність Бога.

ВОДА ЯК ЛІКИ? ОЧИЩЕННЯ ВОДОЮ І ОЗДОРОВЛЕННЯ

Чудесні зцілення за допомогою води трапляються і в Старому, і в Новому Завіті. Наприклад, історія зцілення Наамана, царя Араму, який мав проказу… Пророк Єлисей обіцяє царю, що він зцілиться обмившись сім разів у ріці Йордан. Нааман, не маючи віри, хоче знехтувати радою пророка, вважаючи її безглуздою. Та на прохання своїх слуг таки обмивається у річці: «Пішов він, поринув сім разів у Йордані, за словом Божого чоловіка, і тіло його знову стало, мов у малого хлопця, і він став чистий» (2 Цар. 5,14).

Також Євангеліє св. Йоана (5, 2-7) розповідає про оздоровлення недужого за допомогою води при Витесді: «А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, – хоч яка б там була його хвороба».

У цих випадках оздоровлення відбувається за посередництвом води, як символу очищення. Але ми знаємо, що вода у Святому Письмі має ще багато символів: благословення, Божої ласки, покори, нового життя, обмиття в часі хрещення з бруду гріха, силу Бога, Святого Духа…

А з власного досвіду знаємо, що вода – це те, що дає життя..

Що об’єднує зцілення водою з Люрду, ріки Йордану чи Витесди?

ЦІЛЮЩЕ ДЖЕРЕЛО ТАЇНСТВ ЦЕРКВИ

Вода, як символ, у Святому Письмі служить не тільки для очищення, а також є символом чистої Божої ласки і благословення, які плинуть від Бога, як кристалічна ріка, показана у Одкровенні св. Йоана: «І показав мені річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престола Бога й Агнця». (Одкр. 22,1).

Вода, яка випливалa зі святині у пророцтві Езекеїла (Ез. 47,1-12), теж може бути символом оздоровлюючої Божої ласки. Пророк тричі входить у воду, а за четвертим разом, вода вже заглибока. Така велика і обширна Божа ласка, що ми не можемо прийняти і осягнути її. Але, не зважаючи на нашу неспроможність її прийняти, ласка не стає меншою, Бог не перестає нас нею обдаровувати, обмиваючи усе чистою водою семи Таїнств Церкви: Хрещення, Миропомазання, Євхаристії, Покаяння і Примирення, Єлеопомазання недужих, Рукоположення (Священства), Подружжя.

Марія у Люрді запрошувала на місце своїх об’явлень Церкву, щоб вона прийшла із Таїнствами, які, як вода, очистять (Покаяння і Поєднання) і освятять нас (Хрещення і Миропомазання), a спільнa молитвa (Євхаристія) об’днає нас між собою і з нашим Отцем.

Але щоб черпати з чудотворних Божих джерел і могти оздоровитись, треба бути відкритим на Божу ласку, якої Він не пошкодує спраглим, і тоді вони зможуть черпати з Таїнств Церкви, щоб оздоровитись:
«Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього» (Йо. 7, 37-39).

ЩО ТАКЕ ТАЇНСТВО ЄЛЕОПОМАЗАННЯ НЕДУЖИХ?

11 лютого, у день спомину Матері Божої з Люрду, Церква заохочує вірних прийняти Таїнство Єлеопомазання.

В католицькій церкві Єлеопомазання називають як «Помазання хворих» (лат. Unctio Infirmorum). Згідно з кодексом канонічного права, ст. 998:

«Помазання хворих (Єлеопомазання), через яке Церква поручає вірних, котрих спіткала небезпечна недуга, страждаючому і прославленому Господу, щоб він підтримав і спас їх, звершується через помазання їх олією і проголошення слів, приписаних у літургійних книгах».

Святе Таїнство Помазання Хворих – це Таїнство, встановлене Господом нашим Ісусом Христом, як правдиве Таїнство Нового Завіту: «Вони, вийшовши, проповідували покаяння, і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.» (Mк. 6,12-13).Також пише про нього апостол Яків у своєму листі: «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5, 14-15).

Ось чому це Таїнство призначене підтримати особи, які терплять від недуги, допомагає їм прийняти терпіння, а тим, хто вірить у його оздоровчу силу, воно дасть підтримку у терпіннях і зміцнить їх волю, а також, дасть надію і витривалість у хворобі.

Помазання хворих (помилково називають „Останнім Намащенням”) – християнський обряд уздоровлення в ім’я Ісуса Христа із застосуванням єлею (олії). Він закликає Пасхальне містеріум над охрещеними, які терплять з причини хвороби або похилого віку, яким з цієї причини загрожує небезпека смерті. Визнається це Таїнство як у Католицькій Церкві, так і Православній.

Єлей – це олія з оливок з додаванням бальзаму, який у Великий Четвер освячує Єпископ. Вживають його під час декількох Таїнств, між ними Хрещення і Миропомазання. Тоді як Хрещення відкриває нам дорогу до спільноти Церкви і життя в християнстві, то Помазання миром означає включення до Божого люду.

Таїнство Помазання хворих може уділити священик: «Відправа цього таїнства передбачає, головним чином, такі елементи: відправа починається літургією Слова, яку попереджує акт покаяння. Слова Христа і свідчення апостолів збуджують віру недужого і спільноти, щоб просити в Господа сили Його Духа; «церковні пресвітери» (Як. 5,14) покладають -мовчки – руки на хворих; вони моляться над хворими у вірі Церкви (Пор. Як. 5, 15.); це властива епіклеза цього таїнства; відтак вони помазують хворих оливою, освяченою, якщо це можливо, єпископом (це в латинському обряді)» (ККЦ 1519).

Дуже добре, якщо це можливо, щоб Таїнству Єлеопoмазання передувало Таїнство Покаяння та Примирення і якщо воно відбувається воно в часі Святої Літургії. Але, де б воно не відбувалось в родині, в лікарні чи у Храмі, для одного хворого чи спільноти хворих, воно завжди є спільнотовою літургійною відправою.

Згідно з Катехизмом Католицької Церкви:
«Наслідками особливої благодаті таїнства Єлеопомазання хворих є:
– з’єднання хворого з терпіннями Христа для свого добра і добра всієї Церкви;
– зміцнення, мир і відвага зносити по-християнськи страждання хвороби або старість;
– прощення гріхів, якщо хворий не зміг його отримати через Таїнство Покаяння;
– відновлення здоров’я, якщо це служить духовному добру;
– приготування до переходу у вічне життя». (КК 1532)

Таїнство Єлеопомазання недужих є доповненням розпочатого Таїнства Хрещення, яке провело нас через містеріум Смерті і Воскресіння Христа. Разом з Хpещенням ми почали нове життя у Христі, Таїнство Миропомазання зміцнило нас на дорозі навернення. Єлеопомазання хворих є останнім із таїнств, які були розпочаті Хрещенням. А відтак, означає останній етап нашого земного життя, освячує його силою Таїнства Церкви і стає для нас охороною і допомогою в останніх змаганнях перед входом до дому Отця.

***

Наша Непорочна Мати з Люрду запрошувала на місце об’явлень Церкву, яка завжди приходить у Таїнствах, через які ми можемо отримати незліченні благодаті. Щоб могти прийняти оздоровлення від Бога, який прагне нас ним обдарувати, треба, очистившись від бруду гріха, обмившись у Таїнствах Церкви (Покаяння і Поєднання), полюбити Господа усім своїм серцем і усім своїм єством.

Користаймо з великого дару віри, який дає нам Господь і звертаймось до Нього завжди з вірою, навіть якщо ситуація здається нам по-людськи цілком безнадійною. Навіть тоді просімо так, ніби вже отримали те, про що просимо бо... Ісус сказав: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють» (Мт. 7,7-8). Тоді чиста вода Божої ласки обмиє нас і оздоровить,
і «нехай станеться вам згідно з вашою вірою!» (Мт. 9, 29).

Найдосконалішим втіленням нашої любові до Бога хай буде праведне життя, яке полягає у щоденному наверненні до нашого Творця, шляхом покути і молитви, щоденне черпання з чистих джерел Таїнств лише для того, щоб росла і ширилась любов у світі, щоб були прославлені діла і творіння Бога.

«І дух і наречена говорять: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди!
Хто спраглий, нехай приходить;
хто бажає, нехай бере воду життя даром.»
Одкр. 22,17

(Далі буде про те, як чинити покуту і таку важливу спільну молитву)