«Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!», – саме такими словами народ вітав Ісуса під час Його в’їзду у Єрусалим, встеляючи дорогу пальмовим віттям.

20 березня, у Вербну неділю, християни латинського обряду, подібно до тих, хто вітав Господа у Єрусалимі, прийшли до святині аби заспівати Богові «Осанна!». Відтак, цього дня, у храмі святого Антонія було освячено вербові галузки та відслужено урочисту Месу.

Вербною неділею розпочинається Страсний Тиждень. Тож цього дня, під час Літургії, через читання Слова Божого, присутні мали змогу духовно наблизитись до Страстей Господніх, що передуватимуть Його смерті та Воскресінню. «Для кожного християнина це мають бути найважливіші дні у році, – зауважив о. Петро Франків. – Адже це дні нашого спасіння, дні, коли Господь обдарував нас великими дарами: Таїнством Євхаристії, Таїнством Священства, даром спасіння, який переживемо у Страсну П’ятницю. Це запрошення для кожного з нас. Бог хоче аби ми досвідчили цієї великої любові і були нею перемінені».

Також о. Петро нагадав кожному про важливість особистого вибору та співучасті в Господніх терпіннях: «Ми, котрі називаємо себе християнами, можемо по-різному підходити до цих найважливіших подій. Можемо бути подібними до Юди, котрий також був близько Ісуса, котрий приймав Тіло Ісуса Христа як перший, а вибрав зраду Ісуса. Ми можемо віднайти себе в Петрі, котрий тричі відрікся від Ісуса, хоча був упевнений, що ніколи не впаде. Ми можемо побачити себе в інших учнях, котрі повтікали. Часто ми так само можемо втікати, коли Господь потребує аби до кінця були вірними Йому. Ми можемо зустріти різних жінок: Діву Марію, Котра була близько Ісуса… Важливо, щоб ми побачили… Щоб ми не лише словами хотіли славити: «Осанна Сину Давидовому!», а дійсно прагнули того, щоб Ісус став Царем нашого життя. Щоб Він Був Царем не лише в гарних моментах, а й болючих, які приносять нам терпіння. Щоб у Страсну П’ятницю ми не відійшли від Господа і не почали кричати: «Розіпни Його!».

Мусимо знати, що ці події відбулися не дві тисячі років назад, а зараз відбуваються у нашому житті. Кожна наша невірність, кожне нечисте серце, зрада Господа є участю в тому, що відбулося.

Бажаю, щоб ми завжди з великою ніжністю та любов’ю хотіли бути близько Господа, щоб не закам’яніли у своїй вірі… Нехай Господь розкриє наші серця! Нехай Господь розпалить їх полум’ям Своєї любові!», – сказав о. Петро Франків.

А завершилася урочиста Літургія благословенням дітей.

 

Більше фото із події дивіться у розділі “Галерея”