Як стати “Трояндою” для Марії?

«Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі,
побудовані на підвалині апостолів і пророків,де наріжним каменем – сам Ісус Христос.
На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі;
на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі»
(Еф. 2, 19-22)

Хоч може і не завжди ми це усвідомлюємо, але усі ми, християни, належимо до Церкви і будуємо її разом, будучи неначе маленькими цеглинками-камінцями, з яких Вона складається.
Багато хто скаже: Що я можу, звичаний пекар чи шофер, двірник чи вчитель…. Заохочує нас до цього Святе Письмо у особі св. Петpа Апостола: «І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа» (1П. 2,5). Кожен має своє місце у цьому світі, так само, як i у величній Будівлі, котра зветься Церква Христова і кожен покликаний нести у світ Добру Новину.

Hіхто не заперечить, що об’єднує нас усіх Любов до Господа, яку ми часто виражаємо молитвою. Під час молитви усіх нас, таких різних, об’єднує один Творець в Дусі. Завдяки спільній молитві і солідарності з іншими ми можемо підтримати навіть тих, кого особисто не знаємо, допомогти їм… власне так ми можемо будувати Церкву, а втіленням нашої єдності може бути спільна проста щоденна справа для прослави Господа. І не потрібно для цього якихось незвичайних героїчних вчинків…
може бути достатньо щодня помолитись тільки однією Таємницею Розарію.

РОЗАРІЙ ЄДНАЄ

Історія показує, що однією з молитов, які об’єдують Церкву є Розарій. Свідченням цього є Спільнота «Живого Розарію», яка народилась у другій половині XIX ст. Ідея її виникнення належить бл. Павліні (Марії) Жаріко (1799-1862).
Ще у юності Павліна розпочала займатись місійною діяльністю, a згодом заснувала Справу Поширення Віри, головним завданням якої було збирання коштів для місійної діяльності Церкви та допомоги місіонерам. Вона розуміла, що місіонерам необхідна також духовна підтримка, може навіть більше ніж матеріальна.

Павлінa Жаріко вирішила, що найкращою підтримкою для тих, хто несе Ісуса у сівіт, може бути молитва, яка не переривається, є неустанною… Знаючи могутню силу Розарію, вона взяла за основу власне цю молитву.
«Молитва Розарієм, це є неначе манна, яка падає з неба у пустелю наших душ, що дає нам життя та веде нас до Бога Спасителя Нашого!» (Павліна Жаріко).

Але чи може одна людина неустанно молитись Розарієм? Звичано, що для одного – це не під силу. Та Павліна розуміла, що таке «невикональне» завдання можна реалізувати лише в апостольській спільноті Церкви (адже так ми промовляємо у Визнанні віри: «вірю в Святу Вселенську й Апостольську Церкву»!). Вона гаряче прагнула зробити Розарій молитвою, що підтримує місійну діяльність Святої Апостольської Церкви, на чолі якої стоїть Святіший Отець, і таким чином сприяти євангелізації у цілому світі. Тому і виникла ідея Спільноти «Живого Розарію».
Павліна Жаріко говорила: «Немає нічого кращого, аніж: численна кількість голосів, що безперестанку моляться в усіх частинах світу, одночасно заносячи через Пресвяту Богородицю благання до Господа, розважаючи над таїнствами Святого Розарію».

Спільноти «Живого Розарію» на ново відкрили силу молитви Розарієм, і він ожив, бо ці спільноти, об’єднуючи сердця і наміри учасників, стали в той час у Церкві найбільш численними і дієвими молитовними спільнотами. Taк «живе каміння» з якого будується Церква стало вінком Троянд, які творять «Живий Розарій»!

Історія заснування “ЖИВОГО РОЗАРІЮ”
і привілеї надані учасникам цієї спільноти

Було це у Ліоні (Франція) у 1826 році., коли блаженна Павліна (Марія) Жаріко заснувала Спільноту «Живого Розарію», яка згодом була офіційно схвалена і постійно підтримувалась папою Григорієм XVI (1765-1846),
а набула канонічного статусу 27 січня 1832 року. В цьому ж році Папа Григорій XVI апостольським листом затвердив Спільноту «Живого Розарію» і надав їй численні відпусти.
Таким чином, члени «Живого Розарію» можуть отримати відпуст за звичних умов вісім разів на рік:

• в день прийняття до «Живого Розарію»
• Різдва Христового (25 XII)
• Стрітення Господнього (2 II),
• Благовіщення (25 III)
• Воскресіння Христового
• Внебовзяття Пресвятої Богородиці (15 VIII)
• у Свято Цариці Святого Розарію (7 X)
• у Свято Непорочного Зачаття Марії (8 XII)

Хоч блаженна Павліна (Марія) Жаріко померла у 1862 році у бідності і самотності, справа, яку вона розпочала живе і тепер, а Живі Троянди неустанно несуть Добру Новину у світ.

Беатифікаційний процес Павліни Жаріко був розпочатий у 1910 році. Cв. Папа Йоан XXIII у 1963 році підписав декрет, який ствердив видатні заслуги та героїчність її чеснот, і проголосив Павліну блаженною. 26 травня 2020 р. Папа Франциск затвердив декрет Конгрегації Беатифікаційних Справ, який стосуєються чуда, за заступництвом слуги Божої Павліни Жаріко, отже незабаром вона стане святою.

ЯК ПРАЦЮЄ «ЖИВИЙ РОЗАРІЙ»

Задум бл. Павліни Жаріко полягав у створеннi групи, яка складається із 15 членів, згідно з 15 Таємницями Розарію (у той час, ще не було Таємниць Світла). Павліна вирішила, що кожна із 15 осіб щоденно має молитися однією з Таємниць Розарію. Оскільки Таєминиць у Розарії тепер є 20 (разом з Таємницями Світла), то сучасний «Живий Розарій» складається з 20 осіб. Павліна образно описала цю молитву так: «П’ятнадцять вугликів, один горить, а решта ледве тліє – але зберіть їх разом, і вони запалають вогнем!». Тобто, сила цієї молитви полягає на об’єднанні зусиль і у неустанному триванні молитви, тому, що якщо хтось з молитовної спільноти не витривалий, то завжди його підтримають інші!

Кожний учасник спільноти має молитись тією Таємницею, яку йому призначають для розважання і молитви раз на місяць, під час, так званої, «зміни Таємниць». Таким чином усі Таємниці Розарію розподіляються серед учасників молитовної групи. «Зміна Таємниць» відбувається у першу неділю місяця, і кожний член спільноти одержує свою Таємницю, якою буде молитись протягом наступного місяця.

Розважання однієї Таємниці супроводжується молитвою одного «Отче наш», 10 «Радуйся Маріє» і одного «Слава Отцю». А найважливіше те, що кожен окремий учасник «Живого Розарію» молиться тільки одну Таємницю, a усі вони разом отримують щоденну заслугу молитви цілим Розарієм!

Отже, ідея Спільноти «Живого Розарію» полягає на об’єднанні зусиль усіх її учасників, і, відмовляючи щоденно одну Таємницю, кожний учасник має заслугу молитви цілим Святим Розарієм, тобто усі 20 його Таємниць! Відтак кожен учасник Спільноти стає наче Живою Трояндою, яка творить молитовний вінок для Марії.

НАМІРИ «ЖИВОГО РОЗАРІЮ»

Важливим є також те, що всі члени «Живого Розарію» моляться у єдиних намірах, які визначає і подає Церква. Це намірення Святішого Отця, які він призначає щороку на кожний місяць.

Чому наміри змінюємо щомісяця? Тому, що Церква, в особі Папи, кожен місяць молиться у іншому намірі, охоплюючи ті сфери життя у світі, які неможливо розв’язати без Божої допомоги.

На початку кожного року Папа оголошує наміри і визначає на кожен місяць інший. Затвердження папських намірів – це довготривалий і ретельний процес розпізнання. Пропозиції приходять від членів спільнот з цілого світу, а також з дикастерії Римської курії (італійський термін, що позначає відомства Римської курії). Остаточне рішення приймає Святіший Отець після особистого розпізнання і молитви. Визначаючи наміри, Святіший Отець прагне споглядати світ очима Ісуса і розпізнати інтенції Його Серця, місця і справи, до яких скеровує Він свою Церкву.

Наступного (2021) року, між іншими намірами буде намір молитви про глибше переживаня сповіді і відкриття краси таїнства шлюбу. Заступництву вірних Папа довірить також залучення до місіонерської діяльності усіх вірних, діяльність катехетів, а також реформу Церкви.

«Живий Розарій» буде єднатись зі Святішим Отцем у молитві в цих намірах. Так мрія бл. Павліни, огорнути весь світ молитвою Розарію втілилась в життя. Бо усі учасники сільнот “Живого Розарію” щодня єднаються у молитві з усіма розарійними спільнотами у світі і моляться у єдиному намірі. І таким чином кожeн з учасників Спільноти «Живого Розарію» активно бере участь у житті Церкви, будуючи Її молитвою. А «живе каміння», про яке говорить св. Петро (перший Папа Церкви Христової!), з любові до Бога і до Марії, Матері Церкви, перемінюється у Живі Троянди, які розквітають у Церкві і стають для світу тихим свідоцтвом проповідування Доброї Новини!

Свята ФІЛОМЕНА –
покровителька Спільноти «ЖИВОГО РОЗАРІЮ»

Чудеснe зцілення Павліни Жаріко у 1835 р., за заступництвом Філомени, а також інші багаточисельнні зцілення за заступництвом цієї мучениці, ретельно вивчались відповідними інстанціями Церкви і Філомена була кaнонізована
30 січня 1837 р. Папою Григорієм XVI. Цей же Папа оголосив молоду римську мученицю Філомену покровителькою спільноти Живого Розарію.

Папа Пій ІХ (1846-1878), який, між іншим, належав до Францисканського Ордену Світських, надав їй титул «Заступниці Дітей Марії». У час його понтифікату у 1854 р. спомин св. Філомени було призначено на 11 серпня, а також встановлено Святу Літургію і молебні на її честь. Це був також час поширення культу св. Філомени. Ця свята була також дуже шанована Папами: св. Леоном XIII (1878-1903) і св. Пієм X (1903-1913).

Спомин св. Філомени офіційно відзначався 11 серпня, аж до часу літургійної реформи, яку впровадив Павло VI. У 1965-1970 р.р. і цей спомин, разом з багатьма іншими споминами святих, було викреслено з літургійного календаря, після постанов ІІ Ватиканського собору.
Викреслення святих з літургійного календаря не заперечує їх святості… вони далі можуть випрошувати ласки і благодаті своїм шанувальникам у Бога в Небі!

Відомостей про св. Філомену небагато, але всеж ця свята визнана авторитетом Церкви, і до сьогодні є багато свідчень людей, які за її посередництвом одержують благодаті від Бога. Народженням культу св. Філомени можна вважати 24 травня 1802 року, коли в катакомбах св. Присцили в Римі під час розкопок було відкрито поховання з рештками молодої дівчини. Мощі перебували у катакомбах у забутті понад 1500 років. На гробівці був напис LUMENA PAXTE CUM FI (можливо плити були укладені з поспіхом або людиною, яка не знала латини), після того, як напис було укладено правильно можна було прочитати PAX TECUM FILUMENA, «Мир Тобі, Філомено». Вважається, що це ім’я, яке було викарбуване на могилі і під яким згодом шанували святу, було тільки епітетом її правдивого імені, тому його не вписали до Римського Мартиролога (списку визнаних мучеників, і не тільки, імена яких наводяться в календарному порядку відповідно до дати їх мучеництва (тобто «днями народження» до нового життя)) … На гробівці були вирізьблені також: якір, дві стріли, спис, гілка пальми і цвіт лілії. Все це символи: якір – символ мученицької смерті через утоплення; стріли і спис теж знаряддя мученицької смерті; пальма – символ перемоги і стійкості, а лілія – символ дівоцтва, чистоти і невинності.

Реліквіїi Філомени перенесли до Кустодіі Святих Реліквій, де вони лежали забуті до 1805 р. Саме в цьому році реліквії св. Філомени отримав священник-місіонер Франциск Луція з Муньяно. З т ого часу у цьому місті в присутності її реліквій почали відбуватись багаточисельні чудеса (зокрема зцілення). Було це причиною зацікавлення реліквіями св. Філомени, а з часом і розвитку культу святої.

Немає жодних історичних документів і відомостей, які б розповіли про життєпис Святoї Філомени. Історія життя Філомени і її мученицькa смерть були описані згідно з об’явленнями неаполітанської монашки Марії Луїзи від Ісуса, які були визнані і затверджені Апостольською Столицею 21 грудня 1833 р., а також затверджені Церквою через імпрімaтур.

Згідно цього опису Філомена була дівою і християнською мученицею IV ст., згодом шанована як у Католицькій, так і Східній Церкві. Згідно з традицією вона була княгинею на грецькому острові Корфу. Коли їй було 13 років, Філомена з батьками відправилась до Риму на зустріч з імператором Діоклеціаном, який загрожував війною її батьківщині. Імператор закохався у Філомену, навіть пожертвував їй трон імперії Риму. Але дівчина відмовилась прйняти його, бо віддала своє дівоцтво Ісусу Христу, через що вмерла мученицькою смертю 10 серпня 304 року.

Св. Філомена, яка віддала своє серце лише Ісусу і не зрадила своєму вибору, навіть під загрозою мученицької смерті, зображувана на іконах у вінку з троянд… Так само була вірна Ісусові бл. Павліна і це підтверджує її запис, який знайдено біля померлої: «Люблю Ісуса понад усе на світі і з любові до Нього, більше ніж саму себе, люблю усіх, хто був обтяжений працею або терпінням».

Троянди дівоцтва св. Філомени розквітли в задумі «Живого Розарію» бл. Павліни Жаріко, зціленої нею. Може і тепер вони разом плетуть трояндові вінки для Марії у небі, підтримучи тих, хто віддано молиться Розарієм?

***

«Живий Розарій» квітне і сьогодні у нашій парафії, де є не одна спільнота «Живого Розарію»… На сьогодні повних «Живих Розаріїв» є чотири: Розарій Христа Царя, Розарій св. Жанни Беретти Молли, Розарій св. Максиміліана Кольбе і Розарій св. Антонія.

Якщо Ви також хочете розцвісти в живому розарієвому вінку, який щодня сплітається молитвою однієї Таємниці Розарію для Марії і разом з усіма Трояндами «Живих Розаріїв» нести світло в сучасний світ, запрошуємо до нас, у спільноту «Живого Розарію»…. звертайтесь за тел.: 098 2518225 – Марія.