«…лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима»
(Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»)
Одна побожна легенда розповідає, що Преподобний Андрій бачив відкрите Небо і Господа на Престолі, та багато ангелів і святих довкола Престолу. Не було там видно Пресвятої Богородиці. Здивований праведник запитав Святого Апостола Петра: «Де ж Пресвята Діва?». На те почув таку відповідь: «Пречиста ходить по землі і збирає людські сльози, щоб їх принести до Всевишнього». Адже чужий біль може зрозуміти той, хто сам багато терпів….
Історія свята Матері Божої Страждальної
Літургійний спомин Пресвятої Діви Марії Страждальної (в традиційному календарі свято Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії) відзначається в Католицькій Церкві 15 вересня, у наступний день після свята Воздвиження Хреста Господнього.
Спочатку Католицька Церква святкувала два свята для вшанування терпінь Пресвятої Діви Марії. Перше з цих свят було у п’ятницю перед Вербною Неділею і називалось воно – Матері Божої Страждальної. Друге – свято Семи Скорбот Марії.
Перше з цих свят було скасоване під час введення змін до церковного календаря. Друге з них на честь Матері Божої Страждальної і Цариці Мучеників є спомином найважливіших етапів і подій з життя Марії і Її страждань. Запроваджувати почали це свято сервіти (Орден Служителів Марії), оскільки метою цього жебрачого ордену є розважання страждань Марії і наслідування Її чеснот.
Від 1667 року це свято почало розповсюджуватись, спочатку його святкували у третю неділю вересня, а згодом Папою Пієм Х була визначена дата 15 вересня, день після свята Воздвиження Всечесного Хреста Господнього. Цілком логічно після такого свята згадати про Скорботну Матір, яка була під хрестом і прийняла на слова Сина материнство над усім людством.
Культ Матері Божої Страждальної близький серцям людей і, може, тому Матір Божа Страждальна є також покровителькою Польщі, Угорщини і Словаччини. Культ Матері Божої Страждальної мають різні згромадження, покровителькою яких Вона є: пасіоністи, долористи, згромадження сестер Страждальної Божої Матері (серафітки), Згромадження місіонерів Дорогоцінною Кров’ю Христовою, згромадження сестер Адораток Крові Христа.
Передвіщення Материнських страждань – пророцтво Симеона
Хоч у Святому Письмі ми не знайдемо слів Марії про події чи опис переживань, яких Вона зазнала, але можна вважати, що культ Страждальної Матері Божої бере свій початок з оповідання святого євангеліста Луки про зустріч праведного старця Симеона із Святим Сімейством у храмі на сороковий день після народження Ісуса. Взявши на руки Немовля, Симеон звернувся до Марії і передвіщав Їй, що «меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох» (Лк. 2,35).
Ми не знаємо, що Марія думала про те, що відбувалось у житті Її Сина… Як сприйняла слова Симеона?
Але ніхто не заперечить, що з того часу, як Вона почула слова, сказані Симеоном: «…оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм» (Лк. 2,19). Схоже, що власне пророцтво Симеона є передвіщанням усіх страждань? Ніхто не може сказати, чи точно Марія знала, що чекає Її Сина. Дехто вважає очевидним, що знала, бо Марія була обдарована особливим світлом Святого Духа щодо розуміння святих книг, а в них в багатьох місцях і неодноразово детально заповідається мука і смерть Спасителя світу, отже, також знала про майбутні терпіння Сина. Інші, посилаючись на місця у Біблії, де це підкреслено, кажуть, що Марія не розуміла всього, що відбувалось, що навіть Мати Божа не була втаємничена у всі деталі життя і смерті Її Сина. Свідчить про це хоча б подія віднайдення малого Ісуса в святині. Коли св. Йосиф і Марія віднайшли Ісуса і «побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: «Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.» Він же відповів їм: «Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?» Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм” (Лк. 2,48-50).
Матір Божа Страждальна – Співвідкупителька
Жертвуючи Ісуса у храмі Марія вже співтерпіла зі своїм Сином, який мав бути «світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля» (Лк 2,32), але також «поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя» (Лк. 2,34). Можливо Її материнське серце вже тоді передчувало те, що повинно було статись? Що згодом Вона буде Тою, яка буде свідком терпінь Сина, прийме материнство усього людства і це пророцтво є початком відкуплення людства ціною Крові Її Сина….
Марія не тільки розважала усі слова у своєму серці, але перебувала в єдності зі своїм Сином впродовж Його земного життя аж до розп’яття на хресті. Глибоко співтерпіла зі Своїм Сином і з’єдналася материнським серцем з Його Жертвою. Вона стоячи під хрестом і пам’ятаючи збережені в серці усі слова, отримані від Бога, наполегливо повторювала: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1,38).
Пресвята Діва, сама народила цю Божу жертву, виховувала і готувала, власне для цієї мети, щоб стала жертвою на Хресті… Марія впродовж усього свого життя приймала Божу волю і виконувала її усім своїм серцем, аж до смерті Сина… бо вірила і особливим способом співпрацювала у справі Збавителя через віру, надію і палку любов, щоб відновити надприродне життя людських душ. Тому стала нашою матір’ю згідно з ласкою (пор. КК).
Так, Марія багато витерпіла як Матір Збавителя. Не можна собі уявити, щоб мати не терпіла, коли бачить як страждає i вмирає її син. Марія страждала як ніхто з людей на землі і Вона добре знала, що Її Син є Збавителем людського роду. Вона була не тільки пасивним свідком терпінь Ісуса Христа, але брала в них участь. Вона стояла під хрестом одночасно як та, що жертвує свої терпіння і як та, що співтерпить… під час смерті Ісуса на хресті, Вона єднала усі свої жертви, які мала за свого життя, з жертвою Свого Сина і жертвувала їх Богу.
Співтерплячи зі своїм Сином як земна мати, але також люблячи Його усім серцем як Свого Бога, Марія досконало виконала заповідь Любові до Бога і Ближнього…
«Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!» (Мк. 12, 30-31).
Сім Скорбот Материнського Серця, як сім мечів…
Зображення Матері Божої Страждальної
Матір Божа Страждальна або Мати Божа Сeмискорботна (лат. Mater Dolorosa) – це імена, які підкреслюють роль Марії, як співвідкупительки. Іконографічний сюжет Матері Божої Страждальної теж пов’язаний з цим титулом. Це один з небагатьох образів Богородиці, де Пречиста Діва зображена одна, без Сина. Має він безпосередній зв’язок з пророцтвом Симеона, адже в католицькій традиції ця ікона має назву „Симеонове пророцтво”.
Найдавніші зображення показують Марію під хрестом розп’ятого Ісуса. Трохи пізніші (від XIV ст.) у вигляді П’єти, тобто, як образ Марії, яка тримає померлого Ісуса на колінах. Приблизно в цей час з’являються також фігури і образи Марії з мечем, який пронизує Її груди або серце. Потім з’являється більше мечів, а саме, сім. Тому у східній традиції її називають «Семистрільна» або «Пом’якшення злих сердець». На цій іконі зображена Божа Матір, серце якої пронизано сімома мечами: по три з кожного боку і один знизу.
Є дві версії пояснення чому мечів сім. Одна з них така, що сім мечів, які пронизують серце Марії символізують Її муки під час розп’яття Ісуса, а друга – сім тяжких гріховних пристрастей, які заволодівають людськими душами. Також в число „сім” в Святому Писанні вкладалося значення “повноти”, в цьому випадку – повноти болю і страждання, які випали на долю Богородиці.
Образ семи мечів пов’язаний також із сімома скорботами.
Сім Скорбот Матері Божої це:
1. Пророкування Симеона
2. Втеча Святого Сімейства до Єгипту
3. Загублення Ісуса
4. Зустріч Матері з Сином на Хресній Дорозі
5. Розп’яття і смерть Ісуса
6. Зняття Ісуса з хреста
7. Покладення тіла Ісуса до гробy
Мати Божа, яка бачила і відчувала серцем, здатна побачити і відчути страждання інших сердець… Образ «Семистрільної Матері Божої» означає, також, що Цариці Небесній відомо все, що діється в людському серці, всі його як світлі так і гріховні думки. І Вона як Мати розуміє і може допомогти змінити нашу суть своєю Любов’ю і Милосердям, прощаючи нам, вчить нас прощати, співпереживаючи – вчить співпереживати…. Але як цього можна навчитись у Марії? Може постаратись відчути серцем те, що відчувала Вона…
Коронка, або розарій, до Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії
З культом Скорботної Матері Божої пов’язана також особлива молитва: Коронка до Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії або Розарій Семи Скорбот, відомі вже від ХVІІІ ст. У 1982 р. в Руанді Мати Божа, під час об’явлень у Кібехо знову пригадала нам цю молитву і просила про її поширення.
Кібехо — невелике село, розташоване на південному заході Руанди. Об’явлення розпочалися 28 листопада 1981 року, в час посилення напруженості між групами Тутсі та Хуту. Протягом 1980-х років Діва Марія з’явилася перед трьома молодими жінками, ідентифікуючи себе як Nyina wa Jambo (з Руандійської — «Мати Слова», анг. Mother of the Word), що було синонімом Umubyeyi W’Imana («Мати Божа»). Підлітки-провидці повідомили, що Діва попросила всіх молитися, щоб запобігти жахливій війні. Візіонерів було декілька, видіння тривали біля 8 років.
У 2001 році місцевий єпископ Католицької церкви офіційно визнав видіння трьох підлітків справжніми. Як відомо об’явлення Матері Божої в Кібехо були передвіщенням великих нещасть у країні, якщо люди не будуть молитись і покутувати. Усі об’явлення підкреслювали постійну молитву та покуту. Богородиця сказала одній з візіонерок, що люди повинні молитися Розарій Семи Скорбот (англ. Rosary of the Seven Sorrows), щоб отримати ласку покаяння.
Коронка Семи скорбот Діви Марії — одна з тих молитов, якими часто моляться в орденах, що перебувають під особливою опікою Матері Божої Скорботної.
Для цієї молитви використовується особлива вервиця з семи частин, кожна з яких складається з семи малих та одного великого зернятка. Ці зернятка символізують сім скорбот Діви Марії, над якими слід роздумувати під час молитви, використовуючи як власні, так і заздалегідь приготовлені роздуми, або відповідні уривки зі Святого Письма.
Як розважати і молитись
коронкою Семи Скорбот Діви Марії
Розважаючи разом з Марією скорботні події з життя Ісуса, ми наближаємось до таємниці Її любові, яка неустанно зміцнювалась у часі цих подій. Адже скорботи починаються з Пророкування Симеона, а закінчуються Покладенням тіла Ісуса до гробу! Як можна було це все пережити і не проклинати життя, не питати у Бога «За що?….», не озлобитись, а з любов’ю і покорою прийняти?
Марія дивилась на тих, хто бичує, одягає колючий терновий вінок на чоло Сину, насміхається і штурхає вже страшенно поранене тіло і… не мала ненависті! Молилась за кривдників, хоч Її серце розривалось від болю… Вона не впала у відчай, а серцем розуміла, що все потрібно прийняти з покорою, пригадувала кожне слово сказане Сином, адже Він про все сказав… раз так діється значить Слово повинно здійснитись. Розуміла бо інакше не могла, бо серце говорило – це несамовитий план Бога, щоб збавити людей, дати їм шанс, дати їм спасіння, нехай такою дорогою ціною, смертю Свого Сина. Але як же прекрасне і світле буде Воскресіння!
Хтось скаже: є скорботна частина розарію, для чого ще щось?! Під час розважань семи скорбот Марії будуть поглиблюватись наші переживання скорботних таємниць з життя Ісуса і Марії ми будемо їх переживати і розуміти якби по-новому, глибше, інакше.
Хто спробує молитись цією коронкою переконається у цьому сам…
Страждання і терпіння народжують перли?
Кожна перлина, така красива і неповторна… Чи можна порівняти душу з перлиною? Якщо спостерігати процес виникнення перли в природі, то можна.
Перли (однина перла, перлина), рідше перла, рідко жемчуг — тверде округле утворення арагоніту біогенного походження… Kожна не схожа на іншу, a виникає внаслідок пошкодження (зранення) молюска. Тобто виникає всередині мушлі деяких молюсків внаслідок потрапляння в їх організм сторонніх об’єктів (піщинки чи чужорідного організму). Коли мантія молюска подразнена яким-небудь стороннім об’єктом, перлина, яка утворюється з цього предмету, ізолює його від тіла молюска. Тобто, утворення перлини є захисною реакцією організму молюска на будь-яке чужорідне тіло. Внаслідок порушення звичного життя молюска, перлина, захищає його і утворюється там, де мала бути рана.
Так само і душа, якщо живе в буденності і сірості не змінюється. Але, якщо торкнеться її терпіння, прийдуть випробування, то стає міцніша, і у такі хвилини буде вдосконалюватись і ставати щораз ліпшою і досконалішою. Рани, завдані долею, роблять її схожою на неповторну перлину!
Тільки є одне але… Терпіння, самотність, біль, відкинутість, образи і зневаги треба пережити з любов’ю, з розумінням і довірою, розуміючи, що те, що буде нам здаватись у хвилини випробувань „чужорідним тілом”, створить у нашій душі прекрасну перлину Любові і Пробачення.
Перлами стануть лише ті терпіння і випробування, які будуть пронизані „мечем” Слова, «бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).
Роздумуючи над таємницями коронки Семи Скорбот, ми з’єднані разом з Марією і зі Словом перетворимо Її і наші скорботи і терпіння у перли Любові.
«Царство небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.
Подібне ще царство небесне до купця, що шукає добрих перел.
Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її»
( Мт. 13, 44-46)
Текст коронки Семи Скорбот Діви Марії:
Ha початку:
В. Боже, прийди мені на допомогу
У. Господи, поспіши мені на порятунок.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу,
і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
В. Мати Божа, зворуш моє серце
У. Щоб я міг, пройнятись Твоїм болем
1. Перша Скорбота.
Пророцтво Симеона (Лк. 2, 2)
У першій частині розмірковуємо над стражданнями, які відчула Марія, почувши пророцтво старця Симеона про Її улюбленого Сина під час Його жертвування у храмі.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..
2. Друга Скорбота.
Втеча Марії і Йосифа з малим Ісусом до Єгипту (Мт. 1, 13)
У другій частині розмірковуємо над болем, що сповнював серце Богородиці під час втечі до Єгипту, коли над Її Сином нависла смертельна небезпека.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..
3. Третя Скорбота.
Загублення Ісуса, який залишився в святині (Лк. 2, 49)
У третій частині розмірковуємо про страждання, які відчувала Пресвята Діва, коли загубила свого Сина у Єрусалимі.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..
4. Четверта Скорбота.
Зустріч Пресвятої Богородиці з Ісусом на хресній дорозі (Іс. 52, 14)
У четвертій частині розмірковуємо про муку, якою сповнилася душа Богородиці, коли вона зустріла Ісуса Христа, що йшов Хресною Дорогою, несучи знаряддя своєї болісної смерті.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..
5. П’ята Скорбота.
Розп’яття і смерть Ісуса (Мт. 27, 32-59; Мк. 15, 20b-37; Лк. 23, 26-46; Йо. 19, 17-30, 34)
У п’ятій частині розмірковуємо про жорстокі страждання, що їх переживала Пресвята Діва Марія, коли стояла під хрестом, на якому в жахливих муках умирав Її розіп’ятий Син.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..
6. Шоста Скорбота.
Зняття мертвого тіла Ісуса з хреста (Mк. 15, 42-47; Лк. 23, 50-54; Йо. 19, 38-42)
У шостій частині розмірковуємо про біль, який переживала Марія, коли після того, як спис пронизав тіло Її Сина, Його було знято з хреста і покладено на Її материнські руки.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..
7. Сьома Скорбота.
Покладення тіла Ісуса Христа до гробу (Мт. 27, 57-61; Мк. 15, 42-47; Лк. 23, 50-54; Йо. 19, 38-42)
У сьомій частині розмірковуємо про страждання, що їх відчувала Пресвята Богородиця Діва, коли тіло Ісуса Христа було покладено до гробу.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..
На закінчення:
Слід додати ще три “Радуйся, Маріє…” на згадку про сльози, пролиті Матір’ю Божою Скорботною.
А також молитва за душі померлих та благодійників:
Слався, Царице, Мати милосердя! Наше Ти життя і надіє, слався!
Прийди на поміч вигнаним нащадкам Єви, прохання не відкинь, що до Тебе шлемо з цієї сліз долини.
Почуй мольбу, Захиснице наша, схились з неба і милосердним поглядом поглянь на люд свій.
І яви нам по цьому вигнанні земному Твого лона плід блаженний – Ісуса.
О добра, о милостива, о люба Діво Маріє! Амінь.