«Щаслива та, що повірила,
бо здійсниться сказане їй від Господа»
(Лк. 1,45)

Урочистість Благовіщення Господнього традиційно у католицькій Церкві відзначається 25 березня (за юліанським календарем ця дата припадає на 7 квітня). Без сумніву, це свято не було затверджене жодним декретом церковної влади, але святкували його у Східній Церкві вже у VI ст. На Заході це свято було запроваджено починаючи з часів св. Григорія Великого (+604). Вже на самому початку урочистість мала велику вагу, оскільки вважалась святом Господнім. А в народі день Благовіщення завжди був настільки шанований, що існує приказка – «На Благовіщення навіть пташка гнізда не в’є».

Часто свято Благовіщення припадає на час Великого Посту і мимоволі пов’язане з часом розважання Страстей Господніх, зі смертю і воскресінням Ісуса. Як відомо, християни перших віків велику вагу надавали останнім дням березня і початку квітня. Пов’язане це було з датою 14 нісан (нісан — перший місяць року у єврейському релігійному календарі) в Старому Завіті – це день виходу ізраїльтян з Єгипту і святкування Пасхи (Песах). У І столітті особливо євреї-християни святкували християнську Пасху (Господню вечерю і згадувала страждання Христа) разом з іудейською Пасхою у день 14 нісан, оскільки, як і іудеї, християни очікували в цей день приходу Месії. Тому у день Благовіщення увага акцентувалась не стільки на самому Благовіщенні, скільки на факті Втіленні Іcуса Христа, тобто відзначався Його перший прихід на землю і звіщання нашого вибавлення.

Імовірно власне тому в останніх днях березня згадується момент Благовіщення – звіщання початку нового Життя, яке через муку, смерть і воскресіння з мертвих Ісуса Христа відновило всесвіт. Також вибір дати саме 25 березня був символічним і обраним для вшанування таємниці Втілення Божого Сина, що є пов’язане з церковною традицією святкування Народження Ісуса Христа 25 грудня (юліанський календар 7 січня), адже від цього дня минає 9 місяців.

З часом це свято набуло марійного характеру, ставлячи першою особою Марію, як «благословенну між жінками», призначену в Божих планах на Матір Спасителя людського роду.

Втілення Божого Слова криє за собою велику таємницю… і з бажання розважати цю таємницю, від самого початку, тобто від Благовіщення, збагнути незбагненне для людського розуму, довше залишатися з нею і зродились молитви, які прославляли Таємницю Втілення.

БІБЛІЙНИЙ ОПИС БЛАГОВІЩЕННЯ

Про подію Благовіщення розповідає Євангеліє від Луки (Лк. 1, 26-38). Мабуть, зміст цього фрагменту усім добре відомий, але чи до кінця ми можемо збагнути розумом і пояснити собі, що ж відбулось у ту хвилину, коли Ангел увійшов до Марії?

Прочитаймо ще раз уважно і вдумливо кожне слово цього фрагменту.

«[26] Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, [27] до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. [28] Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: „Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.” [29] Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. [30] Ангел їй сказав: „Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. [31] Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус. [32] Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, [33] і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.” [34] А Марія сказала до ангела: „Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” [35] Ангел, відповідаючи, сказав їй: „Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. [36] Ось твоя родичка Єлисавета – вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; [37] нічого бо немає неможливого в Бога.” [38] Тоді Марія сказала: „Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї».

Оскільки Марія була благодаті повна, то є очевидним, що ніколи не могла бути її позбавлена. Власне на словах архангела Гавриїла «благодатна» Церква оперла віру в Непорочне Зачаття Марії. Тому Непорочна Марія, сповнена Святого Духа, була отінена силою Всевишнього, щоб дати світу його Збавителя…

Але почувши таку незвичайну звістку і прийнявши її, Марія не пишається своєю «вибраністю», не гордиться, а вирушає в дорогу, спішить на допомогу своїй родичці Єлисаветі.

Подальший текст Євангелія розповідає про радісну зустріч Єлисавети з Марією, яка не вагаючись прийняла слово Ангела (Лк. 1, 39-45):

«[39] Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. [40] Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. [41 І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, [42] і Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: „Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. [43] І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? [44] Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні. [45] Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”»

Слова Єлисавети (Лк. 1, 42) повторюють привітання Ангела (Лк. 1, 28), вони підтверджують, що їй відома таємниця Благовіщення, відомо, що Спаситель людства вже в лоні Марії і Вона буде його Матір’ю. Від імені всіх жінок світу св. Єлизавета вітає і прославляє Марію, бо Їй надана така велика шана.

Як бачимо, словами молитви «Радуйся Маріє», або інакше Ангельського Привітання, є слова Біблії.

АНГЕЛЬСЬКЕ ПРИВІТАННЯ

Ангельським Привітанням називають молитву «Радуйся Маріє» або «Богородице Діво, радуйся», по латині Ave Maria.

Перша частина молитви – це слова із біблійного звертання Архангелa до Марії (див. Лк. 1, 28), за якими слідують слова св. Єлисавети, що линуть з її серця, коли вона при зустрічі з Марiєю розпізнає в Ній Матір Бога (див. Лк. 1, 42).

До XVI ст. Церква молилась тільки словами Ангела і Єлисавети, тобто лише першою частиною сучасної молитви «Радуйся…». Починаючи з XVI ст. молитва Ave Maria стала такою, якою ми знаємо її тепер. Папа св. Пій V (1506-1572) офіційно запровадив другу частину молитви, а саме: «Свята Маріє, Мати Божа. Молись за нас грішних нині і в годину смерті нашої!». Ці слова виражають визнання нашої грішності і прояв сокрушенного серця, яке завіряємо Тій, яка нас завжди любить і розуміє. Вони є виразом нашої людської слабкості, з якою ми не зможемо справитись без Бога і без Марії.

У першій частині молитви Ангельського привітання, ми «пригадуємо» про те, що Марія є вибраною Богом, виславляючи Її словами Ангела і св. Єлисавети. У другій – з усією Церквою благаємо Марію, Матір Бога і нашу, заступатись за нас сьогодні, а особливо бути з нами і захищати в годину смерті.

Святий Максиміліан Марія Кольбе, розважаючи слова молитви «Радуйся..», захоплюється Марією: «Чи не є Вона ніби частиною Пресвятої Трійці? Бог Отець… Син Божий і Її, Святий Дух – Її Наречений. І де Вона увійде, всюди Пресвяту Трійцю з собою приносить. Які ж дивовижні ці слова, що все у всесвіті діється „В ім’я Отця і Сина і Святого Духа” через Непорочну».

Молитва «Радуйся Маріє» притягувала своєю красою, силою і простoтoю, а згодом стала основою інших молитовних практик. Так наприклад, розповсюдження молитви Ангельського Привітання сприяло виникненню молитовної практики Трьох Ave Maria, яка згодом трансформувалась у молитву Ангел Господній (Angelus Domini). Та найбільш відомою і розповсюдженою є молитва Святого Розарію, у якій «Радуйся Маріє»повторюється аж 200 разів.

ТРИ «РАДУЙСЯ МАРІЄ» I ПРЕСВЯТА ТРІЙЦЯ

Молитовна практика Трьох Ave Maria полягала на трикратному повторенні молитви «Радуйся Маріє» зранку і увечері. Її поширення припадає на XI-XIV ст, а такий молитовний звичай утвердився вже в І половині ХІІІ століття.

Першими молитись Три Ave Maria почали францисканці. У 1262 р. Генеpал францисканського Ордену св. Бонавентура ввів у ордені практику Трьох «Радуйся, Маріє» вранці і ввечері. Приблизно в цей же час, на початку XIII ст., папа Григорій IX (1227-41) наказав молитись Ангельським Привітанням вранці і ввечері, завжди на звуки дзвону. Підтвердив цей наказ у 1279 р Синод у Кельні.

Молитва Трьох «Радуйся Маріє» мала різні фази і різні тлумачення. Одні вважали, що ця практика допоможе здобути три головні чесноти: віру, надію і любов; інші, що вона допоможе зберегти потрійні чecноти – невинності, чистоти, целібату, а ще інші вимолювали собі нею ласку доброї смерті і збавлення душі.

Св. Мехтільда і її співcестра Гертруда Велика, середньовічні бенедиктинські черниці містички, вірили, що цю молитовну практику вони отримали під час об’явлень від самої Пресвятої Діви Марії. Вони говорили, що ця молитва прославляє три привілеї Діви Марії — Силу, Мудрість і Милосердя, які Вона отримала від Святої Трійці. А відтак трикратне повторення «Радуйся Маріє» є виславлянням Пресвятої Трійці, а разом з Нею Марії, як Непорочної Божої Матері, досконалого творіння особливої любові Триєдиного Бога.

Якщо практикувати молитву Три «Радуйся Маріє» досконало, то з кожним «Радуйся Маріє» треба думати про одну з трьох Божих Осіб, Отця , Сина і Святого Духа, вихваляючи і дякуючи за привілеї, які отримaла від Них Цариця неба і землі… Підтверджує це у своєму «Щоденнику» св. Фаустина: «Мати небесна дала особливу обіцянку випрошувати велику благодать тим, хто буде щодня в своєму житті вірний у молитві таких приємних Їй Трьох «Радуйся Маріє». День Непорочного Зачаття Матері Божої – під час Святої Літуpгії почула шелест шат і побачила Пресвяту Марію в надзвичайно яскравому світлі, Її шати були білі з голубим поясом, яка сказала мені: „Велику радість справляєш Мені, коли виславляєш Пресвяту Трійцю за надані мені благодаті і привілеї”…» (Щод. 564).

Щоденно практикувати молитву Трьох Ave Maria радили чотири великих святих: Мехтільда, Антоній з Падуї, Леонард з Порто Мауріціо і Альфонс Ліґуорі. Вони пропонували додавати після неї такі стрілисті акти: «Маріє, моя Мати, бережи мене від смертельного гріха» або «Через Твоє Непорочне Зачаття, о Маріє, очисть моє тіло і освяти мою душу». У такій власне формі була розповсюджена практика Три «Радуйся Маріє» і їй навіть було надано відпуст папою Леоном ХІІ і св. Пієм Х, які крім тогo затвердили Дев’ятницю Три «Радуйся Маріє», називану «Ефективною Дев’ятницею».

У XIV ст. традиція молитви Три «Радуйся Маріє» ще більше поширилась, а ця молитовна практика у християнському західному світі трансформувалась у молитву Ангел Господній (Angelus Domini) на честь Марії як «Зорі Світанкової».

МОЛИТВА АНГЕЛ ГОСПОДНІЙ (ANGELUS DOMINI)

Ангел Господній (лат. Angelus Domini) — традиційна католицька молитва, що прославляє Благовіщення Діви Марії архангелом Гавриїлом і Таємниці Втілення Ісуса Христа. «Тому що завжди треба це підкреслювати, що є один і той самий справжній Син Божий і справжній Син Людський. Бог, тому що «на початку було Слово, а Слово було у Бога», людина, тому що „Слово стало тілом і оселилось серед нас”» (св. Лев Великий).

Сам текст молитви Ангел Господній також є словами Святого письма, які переплетені трьохкратним повтором Ангельського Привітання. Сучасна редакція молитви Ангел Господній за деякими джерелами належить папі Урбану II, за іншими — папі Йоану XXII. Ця молитва є особливою формою розважання Таємниці Благовіщення, а сама молитва – це короткий переказ події Благовіщення, переплетених словами з Євангелія. Ці слова Святого Письма є закликом до молитви «Радуйся Маріє», яка повторюється три рази:

1. «Ангел Господній благовістив Марії, І зачала Вона від Духа Святого» (пор. Лк. 1, 28;35).

2. «Ось я, слугиня Господня, нехай зі мною станеться по Твоєму слову» (Лк. 1,38)

3. «І Слово стало Тілом, і оселилося між нами» (Йо. 1, 14)

Звичай молитви Ангел Господній у полудень запровадив у 1456 році папа Калікст ІІІ, щоб випросити у Марії порятунку для оточеного турками Белграду, який був останньою дунайською твердинею на дорозі до серця Європи. А звичай читати її тричі на день походить від французького короля Людовика XI.

Залежно від місцевих звичаїв різних країн молитву читають вранці (6.00), в полудні (12.00) та ввечері (18.00) протягом цілого року, за винятком пасхального періоду, коли належить відмовляти Regina Caeli. У деяких країнах зі значною кількістю католицького населення (Ірландія, Мексика, Філіппіни) Ангел Господній транслюється тричі на день по радіо і телебаченню. У США, Канаді і багатьох інших крaїнах ця молитва тричі передається католицькими радіостанціями.

Навіть тепер у католицьких монастирях ця молитва супроводжується дзвоном на дзвінниці, а походить цей звичай від середньовічної традиції молитись після дзвону Три «Радуйся Маріє». У середньовіччі, коли вечоріло, дзвонили у посуд в якому зберігали вогонь, що давало знак про необхідність загасити вогні у всіх обійстях, а оскільки годинників тоді не було, дзвін був також сигналом для молитви, яка була знайома всім. Тепер сигнал дзвону у цілому західному християнстві став закликом до молитви Ангел Господній (інакше Ангелус від лат. Angelus).

Недільна молитвa Angelus o 12.00 стала традиційною молитвою Папи Римського на площі св. Петра у Ватикані, під час якої він звертає до вірних короткий заклик до християнського життя згідно з актуальними подіями у світі, а закінчується молитва благословенням Папи. 24 лютого 2013 року папа Бенедикт XVI прочитав свій останній Ангелус перед тим, як покинути папський престол, а вже 17 березня 2013 свій перший Ангелус прочитав папа Франциск. Ця традиція триває дотепер і збирає тисячі вірних, а також її транслює телебачення на весь світ.

(Текст молитви Ангел Господній подано на сторінці парафії у закладці “Марійна Духовність”, підрозділ «Молитви»)

***

Таємниця Благовіщення, яка є початком і звіщанням нашого вибавлення, стала молитвою «Радуйся Мaріє». Трикратне її повторення переросло у молитовну практику Трьох «Радуйся Маріє», яка схиляла до розважання чеснот Марії наданих Їй в Таємниці Пресвятої Трійці, а згодом сформувало молитву Ангел Господній. Але не можна не згадати про молитву Святим Розарієм, у якій Ангельське Привітання стає правдивим ключем до Серця Марії…

Якщо когось любимо, то хочемо йому про це говорити і повторювати щоразу, як тільки є нагода, без упину… так само як ніколи не набридає слухати, що хтось нас любить! Саме так відбувається у молитві Розарієм, у якій повторенням молитви «Радуся Маріє», ми за кожним разом говоримо про свою любов до нашої Матусі… бо у словах Ангела і св. Єлисавети вміщена уся Любов Триєдиного Бога до Діви Марії! Перебираючи зернятка розарію, ми подумки переплітаємо це привітання зі змістом Євангелія, яке розважаємо протягом молитви.
Ми роздумуємо над життям Ісуса, разом з Його Пречистою Матір’ю, а Ангельське Привітання весь час повертає нас до початку – ТАЄМНИЦІ БЛАГОВІЩЕННЯ!

«І навіть якщо будемо говорити про дивовижність молитви „Радуйся Маріє”, залишається вона і надалі така прихована і така глибока, що неможливо її осягнути.
Це привітання є солодше ніж мед і цінніше за золото.
Потрібно часто мати його в серці, щоб над ним розважати
і на вустах, щоб його говорити і побожно повторювати»
(св. Алан де ля Рош)

Багато хто говорить, що не вміє молитись Розарієм.
Хтось каже, що це важко, комусь здається нудним повторювати монотонні молитви, які знаємо мало не з пелюшок…
Чи є спосіб подолати монотонію Розарію? Про це незaбаром…