«І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння.
Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости,
дух знання й страху Господнього» (Іс. 11, 1)
Мати Божа Ласкава, Мати Божа Неустанної Допомоги, Матір Божа Посередниця Ласк, Мати Божа Помічниця Вірних…. Чому Вона наділена стількома титулами? Звідки у Марії стільки мудрості і сили, щоб могти допомогти всім, зрозуміти кожного і кожному дати те, що пpосить і чогопотребує?…
Зазвичай ми називаємо Матір Божу ім’ям Марія (євр. Miriam), першим ім’ям, яке Їй дали батьки. Ангел, який прийшов зі звісткою про Непорочне зачаття Божого Сина, надав Їй „біблійне” ім’я: «Благодаті Повна», Kecharitomene (Лк. 1, 28). Під час об’явлення у Люрді, відповідаючи на питання ким Вона є, Мати Божа сама назвала себе: «Я – Непорочне зачаття»,…
Власне це ім’я, Непорочне Зачаття, може бути початком усіх прикмет-«імен» Марії, якими люди обдаровують Її пpотягом віків…
І не дивно, що власне ця урочистість Непoрочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яку Церква відзначає 8 грудня, є незвичайним днем для багатьох згромаджень і орденів, зокрема для францисканців, які особливо шанують Матір Божу Непорочно Зачату, тому ця урочистість є для них винятковою.
Непорочне Зачаття Марії в навчанні Церкви і святкування Урочистості Непорочного Зачаття Діви Марії
Догмат про Непорочне Зачаття Матері Божої став офіційним вченням Католицької Церкви лише всередині ХІХ століття. Прийняття його не було простим і однозначним, оскільки у Святому Письмі немає жодних відомостей щодо цього.
У Середньовіччі тривали суперeчки між богословами з приводу питання Непoрочнoгo Зачаття Богородиці. Зокрема Тома Аквінський, домініканець, був його противником, тоді як францисканці були його найзавзятішими захисниками. Великий святий Західної Церкви Бернар Клервоський говорив, що Христового спасіння потребували всі, а Богородиця не була винятком. Але визначний богослов-францисканець Дунс Скот розвіяв ці судження, обґрунтувавши, що збереження Богородиці від первородного гріха відбулося силою відкуплюючої перемоги Ісуса Христа. Відтоді вчення про Непорочне Зачаття Марії здобувало все більше прихильників.
А от святкування Непорочного Зачаття Богородиці бере свій початок уже на зорі другого тисячоліття в Англії, ще до остаточного поділу між Сходом і Заходом. Напочатках його святкували регіонально і навіть в окремих державах, хоч деякі католицькі проповідники все ще відкрито виступали проти нього, як такого, бо воно все щене мало під собою офіційного догматичного підґрунтя.
Проте в 1477 папа Сикст IV встановив в Римі свято Зачаття Непорочної Пречистої Діви Марії, яке з часів Пія V (+ 1572 r.) почали святкувати у всій Церкві.
Св. Максиміліан Марія Кольбе, францисканець, говорив, що ера Непорочної почалась з об’явлення Чудесного Медальйона у 1830 році. За ним, у 1854 р., було оголошення догмату Непорочного Зачаття Діви Марії, а ще через 4 роки – об’явлення Матері Божої в Люрді. Об’явлення Марії в Люрді, які розпочалися у 1858 р., через кілька років після проголошення догмату, сприяли поширенню відомостей про догмат Непорочного Зачаття по усьому світу. А те, що під час цих об’явлень Марія сама назвала себе – «Непорочне Зачаття», вважається вагомим небесним доказом правдивості цього догмату.
Догмат про Непорочне Зачаття Діви Марії
8 грудня 1854 р. в Базиліці св. Петра в Римі у присутності 54 кардиналів і 140 архієпископів і єпископів Римський папа Пій IX оголошує Догмат про Непорочне Зачаття пресвятої Діви Марії затверджуючи його Буллою Ineffabilis Deus (Нескінченний Бог) (8.12.1854). Перед остаточним затвердженням Догматy про Непорочне Зачаття Діви Марії папа опитав думку католицького єпископату — приблизно 90 % висловили своє схвалення цього вчення. Це показує, що папа не хотів вводити чогось нового — в Західній Церкві віддавна панувало це переконання, яке не було офіційно затверджене.
У Буллi Ineffabilis Deus стверджується:
«Пресвята Діва Марія в першій миті Її зачаття, єдиною в своєму роді благодаттю та привілеєм всемогутнього Бога, зважаючи на заслуги Христа Ісуса, Спасителя людського роду, була збережена чистою від всякої скверни первісного гріха» (лат. in primo instanti suae conceptionis fuisse singulari omnipotentis Dei gratia et privilegio, intuitu meritorum Christi Iesu Salvatoris humani generis, ab omni originalis culpae labe praeservatam immunem)
Ось як це пояснює Катехизм Католицької Церкви:
«Протягом століть Церква зрозуміла, що Марія «сповнена благодаті» Божої (пор. Лк 1, 28), була викуплена з моменту свого зачаття. «…Пренепорочна Діва Марія, через виняткову благодать і благословення Всемогутнього Бога, у передбаченні заслуг Ісуса Христа, Спасителя людського роду, з першої миті свого зачаття була охоронена від усякої скверни первородного гріха». Ця «сяюча і абсолютно унікальна святість», якою вона «обдарована з першої миті свого зачаття», була дана їй Христом: Вона «відкуплена надзвичайним чином в передбаченні заслуг її Сина». Більш від будь-якої іншої створеної істоти, Отець благословив Її «у Христі всяким духовним благословенням у небесах» (Еф 1, 3). Він обрав Її «перед заснуванням світу, щоб була вона свята й бездоганна перед Ним у любові»».
Бог дав непорочність Марії у Зачатті, а ми одержуємо її наново у хрещенні. Хоч Він вчинив людей „непорочними”, сповненими Божої благодаті, та через втрату непорочності нашиими праотцями, Адамом і Євою, всі ми народжуюємось на світ у первородному гріху, а це автоматично стягає вічне прокляття, тому людство є проклята маса(massa damnata). В Таїнстві Хрещення ми благодаттю Божою звільняємося від гріха, який успадкували від предків.
Первородний гріх Адама і Єви почався з «діалогу» зі злом, яке уособлював змій, а завершився прийняттям ними рішення, яке було непослухом єдиному Богу і Його наказу, виконанням своєї волі, не Божої! Тоді як Мати Бога, ніколи не вступала у діалог зі злом і тому ніколи не була під його владою — вона завжди була в стані освячуючої благодаті, яку покірно отримала, як дар від Бога. Так, Марія була Непорочно Зачатою і тому вільною від усякого гріха.
Непорочне Зачаття – джерело «повноти благодаті»
Святе Письмо словами пророка Ісаї говорить: «І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього» (Іс. 11, 1). На кожній Святій Месі ми, визнаючи нашу віру повторюємо, що Син Божий «воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком….» Отже, сам Дух Святий спочив на «паростку із пня Єссея» а разом з Ним і Його сім Дарів.
Ці дари виповнювали життя Марії, бо плоди дарів Святого Духа, які перераховує св. Павло: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На тих то нема закону» (Гал. 5, 22-23), без сумніву, супроводжували і супроводжують Марію завжди і всюди.
У чому все ж таки секрет повноти ласки Марії? У Її Непорочному Зачатті, яке вчинило Її від початку «вибраною посудиною» і завдяки якому Марія могла прийняти і виповнитись усіма сімома дарами Святого Духа. Тому в Ній була уся повнота благодатей і тому Ангел міг звернутись до Неї: «Благодаті Повна»!
Ми, звичайні смертні, на міру чистоти наших сердець і правдивої покори перед Богом, може прийняти дари Святого Духа тільки частково: «Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. Коли настане досконале, недосконале зникне». (1 Кор. 13,9-10).
Марія , Непорочно Зачата, жила повнотою ласк і благодатей від народження, бо була досконалою у задумі Бога. Тому власне тільки Непорочна і Благодаті Повна могла прийняти Слово, яке було від Бога, і народити Його Сина, під ослоною Святого Духа, якого прийняла у всій повноті. І відтоді Слово, якє є Любов, триває… «Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов» (1 Кор. 13,13).
Повна Благодаті – Посередниця Ласк
У Непoрочному Зачатті Марії втілена уся повнота Її ласк, тому тільки через Неї ми можемо зрозуміти і прийняти нашого єдиного Бога, якого Марія зачала під ослоною Всевишнього, народила, виростила і з Ним співтерпіла за гріхи всього людства.
Марію Бог зробив винятком із усіх людей і звільнивши Її від первородного гріха наперед, бо у Його задумі Марія мала визначену роль в історії спасіння. Отже, Непoрочне Зачаття Богородиці було початком спасіння людства Ісусом Христом, воно було дароване Їй Богом, який наперед знав, що Вона погодиться, народити Спасителя світу, і тому створив Її досконалою на самому початку. Непорочне Зачаття Марії – це початок нашого відкуплення!
Завдяки незліченним дарам, якими наділив Її Отець, а джерелом яких стало Непoрочнe Зачаття, Марія одержала надзвичайні привілеї.
Один з найбільш виняткових є право бути Посередницею ласк від Отця, Матір’ю Милосердя. Вона наділена привілеєм роздавати ласки, які вистраждав для нас Ісус Христос, бо має материнську єдність з Його стражданнями. Тому Марія Посередниця Ласк заступається за нас і щедро роздає ласки, яких ми потребуємо.
«Можна стверджувати, що згідно з волею Божою, ми нічого не отримуємо, що би не пройшло через руки Марії, і що, як ніхто не може наблизитись до Всемогутнього Отця інакше як через Сина, так теж ніхто не може наблизитись до Христа інакше, як через Його Матір» (Леон ХІІІ Енцикліка, Octobri mense).
Як досконало любляча Мати, Непoрочна, отримуючи такі незбагненні та невичерпні ласки від Бога, не хоче затримувати їх для Себе… Вона є ніби кристалом, через який випромінюєється на увесь світ Любов Бога до своїх дітей. Ця любов не тільки випромінюється, але і множиться через тих, хто ЇЇ приймає! Та якщо ми не приймаємо Її як свою Матір, «Це мати твоя» (Йо. 19,27), як просить нас сам Спаситель, то не зможемо прийняти і Його, Ісуса Христа.
За прикладом і заступництвом Пресвятої Діви Марії ми можемо співпрацювати з Божою благодаттю, зростати у святості, щоб перед обличчям світу віддзеркалити Божу любов, образ Ісуса Христа. Допомогти зростати у святості може читання і розважання Святого Письма, роздумування над Таємницями Розарію, часта сповідь….
Посередництво Марії, це посередництво Матері, а Мати любить нас і прагне бачити нас щасливими… Вона «повна ласк» і роздає їх не затримуючи, щоб множилась любов у світі. Власне Її щедрість і любов до кожного є прикладом, який треба наслідувати.
Вона вчить нас не затримувати отримані від Бога, за ЇЇ посередництвом, ласки для себе і наслідуючи Її чесноти, ділитись отриманими дарами, щоб стати подібними до Неї, і, як Вона, випромінювати у світ любов….
Св. Максиміліан Марія Кольбе – Лицар Непорочної
Свідченням такої любові було життя св. Максиміліана Марія Кольбе. Можна сказати, що всім своїм єством він свідчив Непорочну: чи то ділом, чи словом…
Він говорив: «Якщо приятелюєш з Непорочною – станеш непорочним». Приклад його життя може бути зразком любові до Божої Матері… Вiн не просто любив Непорочну, а хотів, щоб Її любов запанувала над світом, тому своє життя повністю віддав служінню Непорочній.
Життя у повноті ласк у випадку св. Максиміліана втілювалось у несамовитому прагненні пізнати Непорочну, та у жертовному, до вичерпання сил, служінню Їй, навіть ціною свого власного життя… Його найбільшою мрією було, щоб усі люди на земній кулі пізнали Непорочну, і для цього він використовував усі можливі сучасні досягнення науки і техніки: поліграфію, радіо, телебачення…
Саме тому о. Максиміліана Кольбе називають «Лицарем Непорочної». 16 жовтня 1917 р., разом з декількома однодумцями, св. Максиміліан заснував рух «Лицарство Непорочної Діви Марії» («Militia Immaculatae»). Створена ним організація живе і тепер. Головний «штаб» Лицарства знаходиться у Римі, а у Польщі його центром стало містечко Непокалянув біля Варшави. Назва цього містечка походить від імені Марії Непорочної, у польській мові Niepokalana це і є Непорочна. Діяльність «Лицарства Непорочної» і тепер приносить плоди, бо Непорочна завжди перемагає.
Лицарство має свою мету, програму, ідеали, вимоги до своїх членів і вказує засоби кращого служіння Непорочній, з метою поширення слави Непорочної.
До Лицарства Непорочної Діви Марії можна долучитись і тепер, щоб стати Її лицарем. Про умови вступу до Лицарства і засоби його діяльності ми розповімо у наступних статтях, бо, на жаль, і в наш час актуальні слова св. Максиміліана про те, що «ще багато, дуже багато душ недостатньо знає Непорочну, і недостатньо Її кохає».