“Царице Ангелів, молись за нас!”

ЦАРИЦЯ АНГЕЛІВ! Як ми стаємо подібні до Неї?

Усі ми знаємо звороти «ангельська терпеливість», «ангел, а не людина», «ангельська чистота»…

Ангели завжди присутні в житті вибраних Богом людей. Власне вони є посланцями, які передають Волю Бога. Матір Божа Ангельська – це не випадковий титул присвоєний Богородиці. Звертання «Царице Ангелів, молись за нас» є теж долучене до звертань усім добре відомої Літанії Лоретанської.

Є багато різних візерунків Матері Божої Ангельської. На деяких з них ангели оточують Марію з Дитятком Ісус на руках, обожнюючи Їх. На іншому образі, відомому як «Матір Божа, яка розв’язує вузли», Марія вагітна. Ангели на ньому зображені як помічники Матері Божої в розв’язанні важких справ, які люди Їй довіряють.

Ангели весь час були присутні у житті Марії і Святого сімейства, оберігали перед небезпекою… Архангел Гавриїл являється Матері Божій і звіщає народження Ісуса – Благовіщення (Лк. 1, 27-35). Ангел з’являється розгубленому св. Йосифу і каже прийняти Марію (Мт. 1, 20-21). Саме ангел спонукає святу родину тікати до Єгипту, щоб врятувати Її від гніву царя Ірода (Мт. 2, 12-13). Пізніше знову ангел переказує відомість про смерть Ірода, щоб Марія разом з Йосифом і Дитятком могли повернутись до Юдеї (Мт. 2, 19-20).

Ангели звіщають пастушкам про народження Спасителя і виспівують славу во вишніх, коли народився Ісус:

«Ангел же сказав їм: „Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах” І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: „Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.” І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: „Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам”». (Лк. 2, 10-15).

На кожні Святій Мессі ми також уподібнюємось до ангелів. Як? Коли на слова священика з Хліба і Вина, складеного на вівтарі, безмежна Любов Господа чинить живою присутність Господа нашого Ісуса Христа в Тілі і Крові. Ми промовляємо слова «Свят, свят, свят, Господь Бог, Саваот…» Це слова Серафимів із книги пророка Ісаї: «…бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Іс. 6, 1-3)

КАПЛИЦЯ МАТЕРІ БОЖОЇ АНГЕЛЬСЬКОЇ – КОЛИСКА ФРАНЦИСКАНСТВА

У підніжжі Ассізького узгір’я стоїть величний храм Матері Божої Ангельської, який був збудований для увіковічення пам’яті про життя і смерть св. Франциска. Посередині цієї ренесансної святині знаходиться маленька бенедиктинська церковця ІХ ст. У 1211 р. її перші власники, бенедиктинці з абатства гори Суб’яко, віддали каплицю і ліс, який її оточував, Франциску та його співбратам. Тут зародився перший монастир із збудованих поряд шалашів (імпровізованих келій), в яких вони жили. Кілька років після цього, а саме 2 серпня 1216 р. відбулось урочисте освячення каплички-церковці. Власне з цією святинею пов’язаний особливий відпуст Порціункули, який можна отримати 2 серпня.

Спочатку каплиця мала назву Матері Божої з долини Йосафата. Від часів, коли св. Франциск обжив цей запустілий храм, її називають Порціункулою. Є припущення, що саме св. Франциск так назвав цю каплицю. Слово порціункула (італ. porziuncola) дослівно: частинка, залишок, малий шматочок. Спочатку назва Порціункула стосувалась маленької ділянки землі, на якій знаходиться церковиця, то вже пізніше так почали називати саму каплицю.

Назву Матері Божої Ангельської можливо теж дав цій церкві св. Франциск з Ассізі. Хроніки кажуть, що одного разу в молитовному екстазі він побачив високу драбину, яка сягала неба. На вершині драбини стояла Пречиста Діва. Відтоді Франциск не сумнівався, щоб дістатись просто до неба, треба підніматися по цій драбині, на вершині якої нас чекає Марія. Ще, згідно з легендою, над цією каплицею часто було чути ангельські голоси.

У цій малесенькій каплиці Порціункули aбo Матері Божої Ангельської все починалось. На початку ХІІІ ст. вона практично була руїною. Св. Франциск відбудував її зимою 1207/1208 р і тут поселився. Саме в цій церковці 1208 або 1209 Франциск під час служби Божої почув слова Євангелії:

«…йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте. Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого.» (Мт. 10, 6-10)

Від тоді Франциск покинувши все, вдягнув чернечу рясу і підв’язавшись шнурком пішов проповідувати, закликаючи народ до покути і переміни життя. Згодом до нього долучились брати, щоб як і він вести покутне життя і проповідувати разом.

Можна сказати, що саме ця церковиця була колискою і місцем народження Ордену Братів Менших, як вони себе назвали, і не тільки. Тут у 1212 р.склала свої обітниці св.Клара, як перша сестра ордену «Вбогих пань», засновниця жіночого францисканського ордену (ІІ Францисканського Ордену), згодом ордену кларисок. Тут, у цій каплиці 3 жовтня 1226 р св. Франциск відійшов до вічного життя.

Порціункула – це та частинка світу, яка була дуже цінна для Св. Францискa. Тому він говорив братам ніколи не залишати Порціункули, бо це їх батьківський дім. Говорив їм навіть так: «Якщо будуть вас викидати через двері – влізайте через вікна!».

ВІДПУСТ ПОРЦІУНКУЛИ

Згідно з переказами, однієї ночі літом 1216 р. св. Франциск почув у Порціункулі у своїй келії голос: «Франциску, до каплиці!».

Коли прийшов туди, побачив Ісуса, який сидів перед вівтарем, а біля нього з правої сторони Пречиста Діва Марія в оточенні ангелів. Знову почув голос:

«Франциску, в нагороду за твоє завзяття, з яким ти і твої брати, дбаєте про вибавлення душ, проси мене для них і для вшанування мого імені про ласку, яку хочеш. Дам тобі її, бо я дав тебе світу, щоб ти був світлом народу і опорою моєї Церкви».

Франциск впав ниць і сказав:

«Тричі Святий Боже! Оскільки я віднайшов ласку в Твоїх очах, я, який є тільки порохом і попелом, і найжалюгідніший з грішників, прошу Тебе з повагою, на яку тільки спроможний, щоб Ти благоволив Твоїм вірним дати велику ласку , щоб усі хто після того як зі щирим жалем посповідаються і відвідають цю каплицю, могли отримати повний відпуст і пробачення усіх своїх гріхів».

Потім Франциск звернувся до Пречистої Діви Марії:

«Прошу, Благословенну Діву, Твою Матір, Заступницю людського роду, щоб підтримала моє прохання до Тебе».

Марія підтримала молитву Франциска. Тоді Христос сказав:

«Франциску, те що просиш – це багато. Але отримаєш ще більші ласки. Даю тобі відпуст, про який благаєш, але за умови, що буде він затверджений моїм намісником на землі, якому я дав силу зав’язати і розв’язати тут на землі».

Відомості свідчать, що наступного дня Франциск вирушив у подорож до м. Перуджі, де в той час перебував Папа Гонорій ІІІ (1216-1227), який на прохання Франциска надав повний відпуст цьому місцю, що припадає на день освячення каплички Порціункули, тобто 2 серпня.

Спочатку відпуст можна було отримати лише в каплиці Матері Божої Ангельської і лише 2 серпня. Починаючи від XIV ст. папи почали визнавати такий відпуст також деяким францисканським храмам. У 1480 р. Сікст VI поширив привілей на всі храми І і ІІ Ордену Францисканців, але тільки для ченців.

У 1622 р. Григорій XV охопив ним також усіх світських, які посповідаються і приймуть Причастя у відповідний день. Згодом отримати відпуст могли всі вірні, які того дня відвідають будь-яку францисканську святиню.

У 1847 р. Папа Пій IX і поширив привілеї відпусту на всі парафіяльні храми і такі, при яких є ІІІ Орден святого Франциска, Францисканський Орден Світських.

11 квітня 1909 р. Cв. Пій X підвищив храм Матері Божої Ангельської в Ассізі до патріархальної і Папської Базиліки, a y 1910 r. надав у цей день відпусту усім храмам, якщо тільки Єпископ буде вважати це слушним.

Папа Павло VI в Апостольській Конситуції Indulgentiarium Doctrina у 1967 р. підтвердив привілей отримання повного відпусту кожному, хто в день 2 серпня відвідає свій парафіяльний храм, виконуючи звичайні для відпусту умови.

УМОВИ ОТРИМАННЯ ПОВНОГО ВІДПУСТУ

• Побожно відвідати храм
• Приступити до Святої Сповіді
• Прийняти Причастя
• Помолитись в ньому Отче наш і Вірую
• Помолитись в намірах Святішого Отця (не за нього, але в його намірах, тобто, в яких він молиться)
• Бути вільним від прив’язаності до будь-якого гріха

Тому варто скористати зі «скарбниці Божого Милосердя» і отримати 2 серпня за заступництвом Матері Божої Ангельської і св. Франциска повний відпуст, тобто дарування теперішніх кар за вчинені гріхи.

***

Часом лише частинка єднає нас з нашими близькими, з Богом, з добром. Ця частинка це щось, що не дає нам зневіритись, впасти в розпач, знеохотитись, втратити надію, загубитись у такому складному світі, переповненому спокусами.

І напевно це не випадково, що місію «відбудови Церкви Франциск розпочав саме з цієї каплички, яку називав «часточкою» і яка була присвячена Марії, Цариці Ангелів. Марія Ангельська була прикладом для наслідування і навчала св. Франциска втілювати у життя досконалу радість, яку він прагнув здобути, була такою часткою, яка завжди допомагає утримувати все у рівновазі і мудро всім керує, коли до неї звертаєшся.

Св. Франциск знайшов свою часточку і ніколи про неї не забував. Таку «найкращу частку, яка не відбереться»(Лк. 10, 42) добре було б знайти її нам. Читання та розважання Святого Письма, молитва, Євхаристія, адорація Пресвятих Дарів – це те, що допоможе нам почути голос Бога, щоб зрозуміти, як знайти свою частку, а знайшовши, ми станемо «частинкою» Апостольської Церкви і разом з усіма прославлятимемо і величатимемо, як Марія і Ангели в небі, Живого Бога, який приходить на кожній Святій Літургії. Адже виславляння і адорування Живого Бога це неустанна справа ангелів у небі і всіх живих створінь!

«…І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи:
Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель,
що Він був, і що є, і що має прийти!» (Од. 4, 8).