«Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса,
у смерть Його христилися?
Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть,
щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця,
так щоб і ми стали ходити в обновленні життя.
Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення,
знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним,
щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!»
(Рим. 6, 3-7)

Після Воскресіння Ангел Господній, якого жінки побачили біля гробу, сказав: «Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, — там Його ви побачите, як Він вам говорив» (Мт. 28,7). Чому Галілея? Що там має відбутись? Чому Ісус хоче, щоб вони повернулись? Може повернення має їм пригадати, як це починалось, як вони вперше Його там зустріли, як багато кого з них саме там Він покликав іти за собою, як вперше вони були свідками чуда у Кані? Як  навернулись до Бога…?

ОБРЯД ХРЕЩЕННЯ – це початок!!!

Літургія Великої Суботи є особливою тим, що має в собі такі виняткові складові: освячення вогню, хрещальної води та відновлення обітниць хрещення. Вода, освячена у Пасхальну вігілію, якою ми маємо бути покроплені – це символ Святого Духа, символ Хрещення.

Пригадайте, коли ми промовляємо Символ віри, то називаємо Ісуса “світлом від світла”. Під час Пасхального чування це Світло символізує Пасхал – це символ воскреслого Ісуса. Від нього також запалюють хрещальну свічку під час КОЖНОГО таїнства Хрещення.

Після Літургії світла ми переходимо до Літургії Слова. Ми слухаємо Слово, яке представлене читаннями, починаючи від книги Буття аж до Діянь апостолів. Слово Боже повертає нас до створення світу. І тут Церква скеровує наші думки на початок….

Після літургії Слова священик освячує хрещальну воду, промовляючи відповідну молитву. Потім, занурюючи у воду Пасхал – один або три рази – священик продовжує співати: Благаємо Тебе, Господи, нехай зійде на цю воду сила Святого Духа через Сина Твого, щоб усі, поховані з Христом у смерті через Хрещення, воскресли з Ним до нового життя. Через Христа, Господа нашого.

Пасхал виймають із води. Вірні промовляють: Слава Отцю і Сину і Святому Духові. Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. 

Третя частина святкування Пасхального Чування, присвячена таїнству Хрещення.
Літургії Хрещення передує спів Літанії до Всіх Святих, яка підкреслює єдність Церкви. 

Отже, на цій найважливішій вігілії, яку називають «МАТІР’Ю УСІХ СВЯТИХ ВІГІЛІЙ», щороку Церква нагадує нам, що ми охрещені, що ми християни? Чому так це важливо???

ВАЖЛИВІСТЬ ОБРЯДУ ХРЕЩЕННЯ

У ранній Церкві великий Піст був часом підготовки катехуменів, кандидатів до таїнства Хрещення, яке відбувалось у той час один раз в рік, у Велику Суботу. Обряд Хрещення у надвечір’я Великодня переживали по особливому. Це була символічна участь у Смерті і Воскресінні Господа. Сам обряд хрещення відбувався шляхом потрійного занурення кандидатів у воду. Той, хто мав бути охрещений, тричі сходив по сходках у воду і з головою занурювався у ній, а потім підіймався по сходах, виходячи на сушу. Для цього були спеціальні баптистерії, з яких ново охрещені йшли до храму, щоб брати участь у Пасхальній вігілії.

Оскільки в наш час, обряд Таїнства Хрещення відбувається одразу після народження дитини, яку ще немовлям приносять батьки до храму, то сьогодні ця традиція занепала, але залишилась традиція відновлення обітниць Таїнства Хрещення для усіх охрещених. Це відбувається у кожну Пасхальну вігілію, а також під час усіх важливих для християн подій життя. Наприклад у Таїнстві вінчання або миропомазання, складання чернечих чи священицьких обітниць Богу.

Коли Ісус приймає Хрещення від Івана в річці Йордан, голос Отця промовляє з небес: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт 3, 16). Вдруге Бог підтвердить ці слова на горі Преображення: «Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.”» (Мт. 17,5). 

Під час Таїнства Хрещення і його відновлення Бог промовляє до кожного з нас, як під час хрещення Ісуса Христа: «Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: „Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!“» (Лк. 3, 22; пор. Мк. 1, 11).

І кожен раз, коли священик кропить нас свяченою водою, Господь промовляє: «Ти моя дитина улюблена, я вподобав тебе!». У чому ж секрет цієї божественної любові до Сина Божого і до нас і цього Таїнства?

Мабуть, Таїнство Хрещення – це своєрідне повернення до початку, з чого все почалось… Відновлення Таїнства Хрещення, яке відбувається під час Пасхальної вігілії , має пригадати нам, до кого ми належимо і у що віруємо, а від чого відрікаємось …
Ісус почав свою публічну діяльність після Хрещення у ріці Йордан св. Йоаном Хрестителем.
Хоч Він був Божим Сином, але прийняв хрещення задля нас і задля того, щоб сповнились писання. Охрестившись, Ісус став як ми, щоб і ми могли стати як Він.

ВІДНОВЛЕННЯ ХРЕЩЕННЯ – ОТЧЕ НАШ!

У одній із своїх проповідей єп. Фултон Шін розповідав, як розчарований хлопчик сказав, що не вірить у Христа. Бо Християни не несуть подобу Ісуса у світ і не множать собі подібних, як звичайні живі істоти на землі, наприклад, слон чи корова. Тому хлопчик зробив простий висновок: Якщо Ісус – Бог, то ті, хто належать до Нього і називають себе християнами, мають народжувати (множити) собі подібних.

Через Таїнство Хрещення ми починаємо належати до єдиної апостольської Церкви. Тому, через відновлення обітниць Хрещення ми знову повертаємось до «Галілеї», до того моменту, коли нас маленьких, ще несвідомих дітей, принесли до храму. Будучи охрещеними  ми „помираємо”, щоб народитися до нового життя, a відрікаючись від зла „воскресаємо” для життя дітей Божих, створених на подобу Бога. І кожного разу, коли вже ми самі тримаємо хрестильну свічку, запалену від Пасхалу і свідомо відрікаємось від зла, а підтверджуємо свою віру в Бога і Сина і Духа Святого, ми на ново переживаємо цей обряд і усвідомлюємо, що усі ми є дітьми Єдиного Бога.

Відновлення Хрещення – це визнання приналежності до Бога. Коли ми відновлюємо наші обітниці Хрещення, Бог у своє чергу Говорить нам, що ми його діти. А ми так часто звертаємось до Нього у молитві. Мабуть кожен з нас промовляє хоч би один раз на день Господню молитву, яка починається словами «ОТЧЕ НАШ…» Звертання у молитві «ОТЧЕ» наповнене глибоким змістом… Під час Хрещення ми підтверджуємо, що ми Його діти, а під час молитви, що Він наш ОТЕЦЬ…. Не забувайте, що цієї молитви нас навчив Його Син, Ісус Христос. Задумайтесь над продовженням звертання ОТЧЕ НАШ… не мій, не твій, не його, не їх… Він НАШ. Ісус, навчивши цієї молитви, хоче нас об’єднати між собою, а єдність між собою Божих дітей буде вірною дорогою до єдності з Богом. Єдність з Богом допоможе у правильному виборі того, що є нашим християнським обов’язком – нести Воскреслого Ісуса у світ, бути світлом там, де панує темрява.

У душі, яка знає, ХТО є її Отцем, буде панувати мир, незважаючи на обставини, які її оточують. Цим миром вона ділитиметься з тими, хто його не має, бо ті, які належать до Христа несуть те, що отримали від Нього…

РАДІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ І ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ

Воскресіння Божого Сина – це тріумф добра над злом, любові над ненавистю. Ісус перемагає всяке зло завдяки всемогутності Бога, яка криється у безмежній любові до нас, таких недосконалих і різних. Він своїм воскресінням дає надію і радість, що ми теж можемо як Він, померти для гріха і народитись для вічного життя і своїм життям нести надію, там, де панує розпач.

Апостоли, коли нарешті повірили у новину Воскресіння, вже не могли мовчати, бо не мали страху ані сумнівів, що мають проголошувати Добру Новину, не зважаючи на переслідування і гоніння. Радість воскресіння триває і має супроводжувати божих дітей вподовж усього життя. Ця радість полягає у тому, що ми – Христові, а знаючи, що Ісус воскрес, нам уже нічого не страшно. Через хрещення, яке ми свідомо відновлюємо, Господь також і нас посилає, щоб ми виконували те, до чого покликані Божі діти, нести у світ добру новину, радість і мир…

“НЕ БІЙТЕСЯ”, ВИ “ОДЯГНЕНІ” У СВІТЛО…

Заповідаючи свою смерть Ісус говорить учням на Тайній вечері:«Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому. І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, – і прославить його незабаром” (Йн. 13,31-32). Під час Преображення на горі, одяг Ісуса стає білосніжним і сяючим – Бог оточує Його Славою, яка є Світлом. 

Побачивши славу Господню на горі Преображення, «учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: „Устаньте, не страхайтеся!» (Мт. 17,6-7). Також після Воскресіння в Євангелії ми часто чуємо слова „Не бійтеся”.

Напевно тому Боже Слово у кожному читанні протягом Великоднього періоду розповідає про перші кроки Християнської Церкви, де чуємо заклики і нагадування, кого ми маємо більше слухати, як маємо жити і діяти, що найважливіше для християн, Божих дітей… 

Обітниці хрещення, які ми щороку відновлюємо на Пасхальній вігілії, відповідають на питання ЧОМУ ми не повинні боятися…. Тому що ми – улюблені Божі діти! Ісус відкупив нас Своєю Смертю і Воскрес, щоб сказати нам, що в Ньому ми знайдемо силу, відвагу і все, що потрібно дітям Божим, бо через Христа, з Христом і в Христі усе….

***

Чи пишаюсь я тим, що я Христовий, бо маю такого Бога, який за мене помер,
бо так мене любить, що хоче подарувати мені таке саме життя як своє,
щоб душа моя не зазнала смерті?
Чи розумію, що цей скарб не тільки мій, він для усіх?….

«Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ.
І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша.
А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий?
Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос.
І не водою тільки, а водою і кров’ю.
І Дух свідчить, бо Дух то правда; бо троє свідчать:
Дух, вода і кров, і оті троє – водно»
(1 Йн. 5,4-8)