Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! (Лк. 6, 36)

«У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь!
Зо мною Господь не боюся нікого, що зробить людина мені?
Господь серед тих, що мені помагають, і побачу загибіль своїх ненависників»
Пс. 118, 5-9

В цей важкий для усіх нас час багато хто звертається до молитви, бо лише вона є мирним, але і дієвим, і потужним засобом пpoти війни і насильства.

Бог завжди стоїть на стороні несправедливо скривджених. Дуже нелегко, але як важливо, зуміти залишитись людьми у час, коли нас кривдять, коли відчуваємо незрозумілу агресію, людей жорстоких, безсердечних….Та Святе Письмо каже: «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» (Рим. 12,21)

Так дуже важко – пробачити і молитись за тих, хто кривдить… стільки невинних смертей, покинутих зруйнованих домівок, не потішених матерів, розділених розлукою родин, так багато терпіння і несправедливості… Ось що говорить нам Одвічне Слово: «Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові» (Mт 5,21).

Лише Божа Справедливість може виміряти відплату для скривджених і покарання для кривдників…., а яка ж вона Божа Справедливість?

Божа Справедливість – це МИЛОСЕРДЯ

Це Милосердя, яке не має меж, це пробачення без кінця і без пам’ятання зла, невдячності і зради…
Боже Милосердя парадоксальне, бо…
«добрий бо Він до невдячних і злих!» (Лк. 6, 35)

«А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.
І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.
Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!» (Лк. 6, 27-36).

Перед усім Боже Милосердя виявляється у тому, що Бог ніколи не чинить з нами згідно з нашими провинами, так як ми на це заслуговуємо…«Милосердний Господь і добрий, повільний до гніву і вельми милостивий. Не буде вічно він змагатись й не буде гніватись повіки. Не за гріхами нашими учинив він із нами, і не за провинами нашими відплатив він нам.» (Пс. 103, 8-10)

Тому що Бог є Любов. Він створив світ з любов’ю і для Любові, Бог є Тим, який єднає і творить, а не тим, хто нищить, вбиває і розділяє. Він навіть не прагне смерті закоренілого грішника, а терпляче чекає його навернення, тобто мого навернення

Тому, як бачимо, немає Божої Справедливості у помсті і ненависті, у насильстві і агресії… Якщо Бог прощає нам, то….

Ми – христові і маємо чинити як Він чинив, думати як Він нас учив. Воскресати разом з Ним, вмираючи для наших гріхів, працюючи над власними недосконалостями, зростаючи щораз у любові до Нього і щоразу перевершуючи себе у вмінні пробачати, щоб ставати подібними до Нього… «Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!» (Лев. 19, 2).

Насамперед ми повинні мати велику терплячість і любов як до себе особисто, так і одні до одних, як вчить нас перший Папа, св. Петро: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!» (1 Пт. 4,8). А тоді через призму Божого Милосердя зможемо оцінити свою міру співчуття, пробачення, любові і співчуття не тільки до приятелів але й до ворогів… бо тільки досконала Любов довготерпелива і милосердна, і тільки осягнення такої Любові може уподібнити нас до нашого Творця.

Яку молитву Господь завжди вислухає?

Ми звертаємось до свого Творця у молитвах і благаємо про те, чого прагне наша душа. Часом ці прагнення не можемо виразити словами, бо так насправді навіть не знаємо, що просити і тоді просто повторюємо: «Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!» (Мт. 20, 30). Благаємо голосно і неустанно, повторюючи слова сліпців з Єрихону, які прагнули прозріти, у надії, що Господь почує їх і змилостивиться над ними і дасть те, про що просять. Ми голосимо не перестаючи, але часто безрезультатно.

Сказав абба Зенон: «Хто хоче, щоб Бог швидко його вислухав, як тільки він встане і піднімає руки до Бога, той має у першу чергу молитись з серця навіть не за власну душу але за неприятелів. Якщо це осягне, про щоб тільки не просив, Бог його вислухає» (апофтегма 241).

Вислухана молитва буде тоді, коли ми з серця вибачимо усі кривди, коли в ньому не буде і сліду ненависті. Бо Ісус дає конкретні і парадоксальні вимоги до того як ми маємо любити, а про неприятелів каже так: «Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт. 5, 43-44)

Найбільш героїчний прояв милосердя дав нам сам Ісус, який за нас був зарахований до злочинців, який терпів без вини, але, вмираючи на хресті, з любові пробачав тим, хто Його катував … «І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.”» (Лк. 23, 33-34) і так дав нам приклад.

Адже не відповідати злом на зло і перемагати зло добром – це прояв неабиякого героїзму!!!

МАРІЯ, МАТИ МИЛОСЕРДЯ

Є ще один досконалий приклад втілення милосердя і пробачення ворогам і кривдникам – Непорочна Матір Божа. Її Серце терпіло, Його пронизав меч болю і страждання…. але чи народилась у ньому хоч крапля ненависті? Так само наша молитва має бути, як молитва Марії під хрестом.

Щоб могти пробачати нам треба довіритись серцю Марії, яке не знає ненависті і не пам’ятає кривд, хоч і терпить сьогодні з усіма скривдженими. А засобом і дорогою до молитви пробачення є передусім жаль за свої гріхи і тих, хто несвідомий того, що грішить. Ще y Люрді у 1858 р, під час появи цілющого джерела Непорочна повторювала: Покута, покута, покута! А згодом Фатімі, у 1917 р., були дані нам
молебні Перших субот місяця, як зразок досконалої молитви за навернення наших ворогів і навернення кожного. Бо Ісус і Його Мати хочуть лише одного – нашого навернення до Єдиного Бога: «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію. І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас.І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем..» ( Єр. 29,11-13).

Так, Бог ні до чого нас не змушує, дає нам вільну волю і у виборі завжди, і всюди, він чекає на наші мудрі вчинки і слова, які будуть змінювати цей світ, оповитий брехнею і ненавистю, у світ Божої Правди і Справедливості.

***

Коли йде війна, треба бути войовничими і захищати своїх рідних, але треба бути чуйним, щоб в процесі війни за справедливість не зміцнився той невидимий ворог… Тільки хто насправді є нашим ворогом? Бо чи є ворогом той, хто може вбити тіло? «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.» (Мт. 10, 28).

Так, більш небезпечний є той „ворог”, що у середині нас, який затаївся і чекає, прикривається добрими намірами, а сам годує почуття ненависті і бажання помсти, який може уже вкорінився і множить нових ворогів: агресію, безжалісність, байдужість….. а далі, як ланцюгова реакція… кровопролиття, братовбивство, які ніколи не закінчаться… «Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!» (1 Йо. 3, 10).

«Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі. ».  (1 Йо. 2, 9-11).

Тож просімо Бога неустанно з покорою і вірою: „Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!” І тоді Ісус вчинить нам, як тим незрячим під Єрихоном: «Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: „Що бажаєте, щоб учинив я вам?” Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.” Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним». (Мт. 20, 32-34)

«І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите» (Мт. 21, 22)

«Верніться до Мене всім серцем своїм,
і постом святим, і плачем та риданням!
І деріть своє серце, а не свою одіж,
і наверніться до Господа, вашого Бога,
бо ласкавий Він та милосердний,
довготерпеливий та многомилостивий,
і жалкує за зло!»
(Йоіл. 2, 12-13)