Чи завжди у нас перед очима Правдиве Світло і Правдива Радість?
«Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені.
Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого,
коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає.
Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими!
Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити.
І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони»
(Лк. 12,35-38)
Великодний гімн прославлення світла, гімн перемоги над гріхом, Exsultet говорить нам про «благословенну ніч». На цю літургію ми входимо до храму слідуючи за Пасхальною свічкою, яка є символом воскреслого Бога, Ісуса Христа. Христос, Агнець, – наше світло, світло, що нищить темряву первородного гріха і перемагає смерть. Після того, як запалено Пасхал, виконується великодній гімн, Великодне послання, яке прославляє Христа (Exsultet), перші слова цього гімну «Exsultet jam angelica turba coelorum» («Так радіє відтепер ангельський небесний сонм»). Термін «Екзультет» («Радуйся») – це перше слово проголошення Пасхи, яке під час Літургії Святої Суботи, Вігілії Великодня, проголошує таємницю нашої віри.
Разом з Ангелами ми стаємо учасниками літургії, коли ніч стає світлом, бо опромінена світлом Агнця, яка є також світлом цілого Небесного Єрусалиму. Агнець бо знаходиться у центрі Літургії, що неустанно триває у Небі….. Це про таку літургію говорить св. Йоан в Об’явленні: «А храму не бачив я у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель, є храм його, і Агнець. Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб вони світили йому: бо слава Божа освітила його, і світильник його – Агнець. Ходитимуть народи в світлі його, і царі землі принесуть славу і честь свою до нього. Брами його не замикатимуться вдень, ночі ж там не буде» (Одкр. 21,22-25)
Але ж цей Агнець, «мов заколений» (пор. Одкр. 5,1-6), щодня присутній у Євхаристійному Хлібі, у хлібі, який просимо кожного дня у молитві Господній… Під час кожної Євхаристії, Адорації, чи навіть у духовному єднанні з Ним, під час кожного безкорисного вчинку, який бере початок з любові, чи вияву милосердя ми, може навіть не усвідомлюючи, стаємо співучасниками небесної Літургії, y якій Він Сам є світлом! Коли ми єднаємось з Ним у будь-який спосіб, то як губка вбираємо в себе Його СВІТЛО і стаємо «джерелом світла у світі»… бо стати таким світлом ми можемо тільки «через Христа, з Христом і в Христі»!
Догмат Католицької Церкви проголошений під час IV Латеранського собору (1215) стверджує, що під час Євхаристії хліб і вино перемінюються у реальне Tіло і Кров Ісуса Христа (транссубстанція). Цей собор дав філософське визначення віри, яку Церква визнавала від Тайної Вечері, коли Ісус промовив: Це – тіло Моє […] це – кров Моя… це – кров Моя Нового Заповіту (Мт. 26,26-30; Мк. 14,22-25; Лк. 22,19-20; 1 Кор. 11,23-27).
А ми, чи не забуваємо про Його Євхаристійний блиск під час освячення Євхаристійних Дарів або коли вдивляємось у монстранцію під час Адорації, коли Він так легко підноситься над землею і царює над усім світом, благословить увесь світ, тихий і покірний. Світить світлом, яке разить очі того, хто Його розпізнав… чи відчуваємо, що це те Світло, без якого не буде світла життя?
***
Боже світло є завжди!!! На відміну від світла створеного людиною, завдяки досягненням техніки, тобто струму, який можуть вимкнути…. Коли ж немає струму чи Інтернету, чи можемо ми нормально функціонувати? Хто в момент фізичної темряви може знівечити морок, який нас тоді буде оточувати? Що може врятувати нас від цієї темряви і страху перед нею…? Та чи відчуваємо ми хоч колись, щоб забракло нам Божого Світла – Ісуса, Євхаристії?! Світ без Бога стає темрявою і пусткою… і не освітить світлом наше життя Інтернет, телевізор, мобільний телефон чи…
Справжнє Світло – це…
Нехай Мати Божа буде нам вірною провідницею до Світла. Так, коли не вистачало вина на весіллі в Кані Галілейській, чи не виглядало що вже нічого не вдасться зробити…? На допомогу прийшла Марія з повним довіри проханням до Свого Сина і розсвітила морок безнадії у цій ситуації, вказуючи на Ісуса, який ще не був до того часу розпізнаний і визнаний, як джерело усякого добра! Це був перший знак, який вказав на Ісуса, як Того, хто завжди є дорогою порятунку, джерелом світла і надії…
Тож не забуваймо, що Світло Агнця завжди з нами і завжди доступне. Щодня на вівтарях світу священики складають безкровну жертву Слова і Агнця, а вірні проголошують Його Воскресіння. І під час кожного виставлення Пресвятих Дарів ми бачимо на вівтарі нашого Бога, Живого і Присутнього в Євхаристійному Хлібі, який тихо панує і освітлює мороки сердець!
У сонячний день ми не помічаємо як світись сонце, почуваємось добре, нам радісно і світло на душі, але коли надходить ніч, хочемо розсвітити морок і вмикаємо світло, беремо ліхтарик, запалюємо свічку… Так само, коли втрачаємо віру, в душі виникає своєрідна темрява, закрадаються сумніви, чи все це насправді… Особливим блиском у цій темряві, що може її освітити стане Євхаристійний Ісус, який є Світлом, який є Чудом.
Може тому, коли хтось сумнівається, що Бог насправді присутній у Євхаристійному Хлібі стається Чудо, щоб розсіяти темряву невіри. Євхаристійні Чуда відбувались і відбуваються…. але про це незабаром у наступній статті, про Світло, яке завжди сяє у темряві і ніколи не згасне….
«Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину.
Воно прийшло у цей світ.
Було у світі, і світ ним виник – і світ не впізнав його.
Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли.
Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати,
які в ім’я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання,
ані з волі людської, лише – від Бога народилися.
І Слово стало тілом, і оселилося між нами
і ми славу його бачили…»
(Йо. 1, 9-14)