Та, що запалила вогонь Живого Розарію по всьому світу, визнана блаженною!!!
«Немає нічого кращого, аніж: численна кількість голосів,
що безперестанку моляться в усіх частинах світу,
одночасно заносячи через Пресвяту Богородицю благання до Господа, розважаючи над таїнствами Святого Розарію»бл. Пауліна Марія Жаріко
22 тpавня 2022 р. папа Франциск беатифікував Пауліну Марію Жаріко – засновницю Живого Розарію і “Товариства поширення віри”.
Саме вона була натхненним творцем організації, яка мала підтримувати місійну діяльність Церкви y країнах, де ще не знали Бога. Вона зуміла запалити інших цим вогнем, завдяки своїй ревності й відданості Ісусу. В одній із промов Пауліна сказала: «Я запалила смолоскип і намагаюся, щоб вогонь віри поширився по всій землі». Вона говорила, що кожен охрещений має місію, більше того, є місією.
Деякі відомості з біографії бл. Пауліни Марії Жаріко
Пауліна Жаріко – проста ліонська дівчина, наймолодша дитина у багатодітній але заможній сім’ї, заможного промисловця, який мав шовкову фабрику. Мала спокійне і сповнене достатку дитинство. Її родина була релігійною, батько розпочинав кожен день зі Святої Меси. Один з її братів, з яким вона мала тісний духовний зв’язок, вступив до духовної семінарії у Парижі.
Після смерті матері у віці 15 років Пауліна пережила психічну кризу і почала шукати втіхи у світських розвагах і моді. Матеріальний достаток родини дозволяв на це. Однак вже у цей час вона співчутливо ставилась до свого оточення помічаючи несправедливість у розподілі матеріальних благ, бачила, що багаті промисловці збагачувались коштом важкої праці своїх працівників…
Нещасний випадок і травма Пауліни спричинили її радикальне навернення. Дівчина припинила марнування часу та пусті безсенсовні заняття: читання романів, вечірки і тому подібне. Вона почала студіювати Біблію і регулярно брати участь у Євхаристії, навіть у будні!
У 17 років Пауліна постановила жити тільки для Бога! Приватно прийняла «обітницю цнотливості» і вступила до Домініканського Ордену Світських, прагнучи у своєму житті об’єднати любов до Бога і ближнього. Відтоді несла допомогу бідним сім’ям і допомагала жінкам, яким загрожував алкоголізм і проституція. А водночас разом з групою ровесниць багато часу присвячувала молитві перед Пресвятими Дарами. Згодом ця молитовна група була офіційно визнана Церквою під назвою «Товариство винагородження Найсвятішому Серцю Ісуса».
Усе життя Пауліни було сповнене терпінь, невдач, нерозуміння і зневаг, але вона весь час несла вогонь любові і залишилась вірною Богові.
Блаженна Пауліна Марія Жаріко померла у 1862 році у бідності і самотності. У 1926 папа Пій XI розпочав процес винесення на вівтарі Пауліни Жаріко. Папа Іван XXIII 25 лютого 1963 року підписав декрет, який ствердив видатні заслуги та чесноти Пауліни Жаріко, і підписав декрет про героїчність її чеснот, який був початком беатифікаційного процесу і з того часу вона отримала титул слуги Божої. 27 травня 2020 папа Франциск підписав декрет, який визнав чудо за її заступництвом, що відкрило дорогу до її беатифікації. Тим чудом було зцілення у 2012 році трьохрічної дівчинки, яка перенесла смерть мозку після задухи. Чудо відбулось якраз у році святкування Папської Місіонерської Діяльності і заснування Живого Розарію у 150 річницю смерті блаженної.
У неділю, 22 травня 2022 р., папа Франциск надав Пауліні Марії Жаріко титул блаженної Католицької Церкви.
“Товариство поширення віри”
Під впливом брата, який вступив до Паризької семінарії закордонних місій, Пауліна відкрила серце на потребу допомагати місіонерам.Дівчина сама ходила до людей роз’яснюючи їм як важливо і потрібно допомагати Церкві і просячи про невеликіi пожертви (15 франків), які були в той час так потрібні місіонерам. Тому незабаром Пауліна Жаріко засновує в місті Ліоні (Франція) “Товариство поширення віри”. Головним завданням цього Товариства було збирання коштів для місійної діяльності Церкви та допомоги місіонерам в Азії, а також молитва.
Це Товариство, яке згодом стало Папською інституцією, зародилось з ідеї створення групок з 10 людей, з яких кожна мала заохотити наступних 10… Потім вони об’єднувались у 100 і 1000! Перші такі молитовно-місійні групи були створені власне на фабриці батька! Ці групи підтримували місіонерів у двох напрямках: молитовно і матеріально, віддаючи на це частину своїх доходів. Кожний учасник такої групи мав обов’язок щоденної молитви і невеликої щотижневої пожертви, для того, щоб місіонери могли нести Євангелію у найдальші закутки світу!
Потрібність цього руху підтверджує те, що незабаром Товариство отримало статус офіційної папської організації для збирання коштів для місій, тобто Aпостольська Cтолиця y 1822 взяла його під свої опіку.
Живий Розарій
“Товариство поширення віри” росло а Пауліна силою обставин не могла брати активної участі в цьому русі і тоді зpoзуміла, що молитовна допомога не менш важлива ніж матеріальна, бо так само як навіть невелика пожертва кожного складається у велику суму грошей, так і коротка молитва кожного може бути об’єднана і помножена. Натхнення наштовхнуло її на думку, що кожний може присвятити молитві невелику кількість часу, наприклад, відмовляючи одну десятку Розарію. Це не буде обтяжливо для однієї людини, а усі разом створять потужну підтримку тим за кого моляться.
Починаючи з 1826 р. Пауліна розпочала діяльність, яка мала на меті популяризувати розарієву молитву. Створювала 15 особові групи, у яких усіх учасників молитви порівнювала до вуглинок, які взаємно підтримують жар. Діяльність свою називала Живим Розарієм, цей молитовний рух швидко розповсюдився у Європі і поза нею. Стараннями цієї молитовної організації було надруковано багато релігійної літератури, яка допомагала вірним у їхньому духовному зрості.
Пауліна інтуїтивно відчувала духовну силу Живого Розарію: «Ми об’єднаємося у молитві розарієм з усіма людьми по цілому світі щоб прославляти Богородицю. Давайте створимо групу із п’ятнадцяти чоловік, яка складатиметься із людей доброї волі; неначе п’ятнадцять грудок вугілля: один розжарений, три-чотири – жевріють, а інші лише розгоряються. Покладімо їх разом – і ними ми запалимо світ любов’ю до Бога!».
Так в Ліоні (Франція) в 1826 році було засновано першу спільноту Живого Розарію.
Кожний учасник так званої Розарієвої Троянди зобов’язаний щоденно молитись десятку розарію. До основної групи приєднувалось ще кілька: знаходження наступних 5 осіб, які заохотять наступних 5…. а пожертва, яку складали члени спільноти була призначена на поширення доброї преси і предметів культу.
Ця ідея була настільки доступна і проста, що спільноти Живого Розарію дуже швидко росли і множились а папи охоче підтримували таку діяльність. Молитовна спільнота Живого Розарію у той час була офіційно схвалена і постійно підтримувана папою Григорієм XVI і набула канонічного статусу 27 січня 1832 року.
До 1831 року кількість членів Всесвітньої Організації Живого Розарію зросла до 200 000. На кінець 1837 року вона досягла 1 000 000 осіб. Перед смертю засновниці організація нараховувала майже 2 000 000 членів.
***
Усе життя блаженної Пауліни було як смолоскип, вона палала і запалювала…. Цей вогонь горить і сьогодні, він зігріває і розпалює наново віру, підтримує надію, несе любов, а у багатьох країнах, які зазнали комуністичного гніту і переслідування, завдяки вогню Живого Розарію триває віра, триває Церква.
Спільноти Живого Розарію живуть і діють у нашій парафії…
Окрім молитви ми збираємось на святкування, обмін досвідом, переглядаємо тематичні фільми і цей вогонь молитви розгорається усе сильніше. Дім, у якому хоч одна особа належить до Живого Розарію, весь час зігрітий теплом молитви. Чи не можна вважати молитву Розарієм найліпшим засобом захисту для своєї родини? А крім того спільна молитва робить нас усіх якби однією Родиною, дає відчути, що наша сила у єдності!
Молитва розарієм – це найбільша духовна зброя людства, захист, яку сили зла не можуть подолати. Це зброя та духовний лік, якому «немає рівних», яка переможе ворогів Святої Матері Церкви і, нарешті, принесе мир стомленому війнами та ворожнечами світу.
Молитва до бл. Пауліни Жаріко
Блаженна Пауліно, з тобою ми прославляємо Триєдиного Бога,
в обличчя якого ти вдивляєшся у небі. Він запалив твоє серце вогнем любові.
Ти згоряла і запалювала інших, йшла шляхом молитви і служіння.
Через тебе Бог впровадив у Церкві дві великі справи,
одна з них молитовна – Живий Розарій,
а інша апостольська – “Товариство поширення віри”.
Випрошуй для нас усіх ревність у прагненні до святості.
Нехай любов до Бога і ближнього зростає в кожному серці.
Нехай через твоє заступництво усі охрещені приймуть покликання, яке вони отримали від Бога, і будуть вкладати усі свої сили в його реалізацію,
щоб після завершення свого земного паломництва вони могли насолоджуватись повнотою участі в житті Отця, Сина і Святого Духа, Бога,
Який живе і царює на віки вічні. Амінь.