Остерігаймося того, що нас роз’єднує: Знак Миру – це знак поєднання!

Що таке знак миру і як його передати?

«І Він буде миром» (Мих. 5, 4)
«Він бо наш мир, що вчинив із двох одне
й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу» (Еф. 2, 14)

Мир – це не тільки відсутність війни…

Мир – це насамперед особливий стан гармонії між Богом і Його творінням, а також гармонії між людьми, які творять спільноту Божих дітей… Очевидно, що через гріх порушується гармонія відносин між Богом і Його творінням, а також у нашій спільноті Церкви… Усвідомлення того, що ми є такою спільнотою у Христі, оновлюється на кожній Месі, коли ми разом слухаємо Слово і відчуваємо Божу Присутність у вигляді Хліба і Вина, які стають Його Справжнім Тілом і Кров’ю під час слів консекрації.

Прийняти Тіло і Кров Христа ми можемо лише тоді, коли перебуваємо в стані освячуючої благодаті. Освячуюча благодать – це стан гармонії з нашим Творцем, яку можна назвати словом «МИР». Згрішивши ми втрачаємо спокій, наше сумління нам дорікає, ми не можемо прийняти Бога у Святому Причасті і тому, навіть цього не помічаючи, віддаляємось від Бога… Зрозуміло, що невиконання 10 Божих заповідей, це ніби «ступання на шлях війни». Хоча лише 1-3 заповіді говорять про наші стосунки з Богом, а 4-10 – впорядковують міжлюдські стосунки і повагу до ближнього, та недотримання будь-яких заповідей порушує, перед усім, гармонію наших відносин з Творцем.

Під час св. Святої Меси священик промовляє слова: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам». Не зважай на наші гріхи, але на віру своєї Церкви і, згідно з Твоєю волею, благоволи обдарувати її миром та єдністю. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.»

«Передайте один одному знак миру….». На кожній Святій Месі ми чуємо ці слова, які звернені до нас, учасників жертви Ісуса Христа. Та МИР не є чимось матеріальним….

Як тоді його можна передати?

Яким має бути цей мир, чи можна його осягнути?

Якими словами і жестами ПЕРЕДАТИ МИР?

Чи можна «передати комусь мир»?

Знак миру, який ми передаємо на Літургії, є зовнішнім проявом того, що є у серці. Слід підкреслити слово ЗНАК. Мир, який ми прагнемо передати, не є «від світу», а тому і ЗНАК МИРУ, має дещо глибше значення, ніж просто прояв взаємної доброзичливості один до одного. Це немов жест, який підтверджує єдність.

Передавання знаку миру має місце в обряді Причастя і слідує одразу після молитви «Отче наш», якої нас навчив сам Господь. Ця молитва вже є запорукою відчуття справжнього миру, при умові, що промовляючи її слова устами промовляємо їх також і серцем.

Не випадково знак миру передаємо безпосередньо перед прийняттям Причастя, щоб саме у цю хвилину примиритись перед усім із собою, усвідомити який мир зараз панує в моєму серці, бо саме такий мир я передам тим хто стоїть поряд і тим, хто є моїм ближнім.

Свята Меса – це досконала молитва Церкви, це молитва самого Бога, до якої Він нас запрошує. Якщо ми беремо у ній участь у повні, ця молитва веде нас до миру та єдності. Миру, не такого який дає світ. Треба тільки глибоко і усвідомлено переживати цю таємницю щоразу разом з померлим і воскреслим Христом і, у Христі прагнути миру, який Він дає, бо лише Ісус дає ту силу ЄДНАННЯ, має силу переміни переісточення і переосуществлення.

Це слова, які промовляє священик перед обрядом Причастя: «Через Христа, з Христом і в Христі, Тобі Боже Отче Всемогутній, і в єдності Святого Духа всяка честь і слава, на віки вічні». Через Христа і Його жертву, яка зараз відбувається, з Христом, присутнім на вівтарі, в Христі, якого приймемо у Причасті. Ці слова треба вважати «провідною думкою» Євхаристійної літургії її «квінтесенцією». На ці слова ми відповідаємо: «Амінь». Тобто ми теж згодні і приймаємо твердження, що лише через Ісуса Христа можливе поєднання того, що ми не можемо поєднати, а отже, осягнути МИР.

Передаючи знак миру на Святій Месі і промовляючи слова «МИР вам!» ми глибоко в серці маємо прагнути власне такого миру, який дає Бог і бажати, тим, хто поряд і може далеко від нас, такого ж повного глибокого миру у серці і єдності з Богом (із серця до серця). Знак миру це не потискання руки знайомим і незнайомим, це не зовнішнє вираження дружелюбності. Це має бути, перед усім, прагнення миру у своєму серці і миру для всіх, навіть для ворогів, це бажання добра їхнім душам, тобто щирого і глибокого покаяння та навернення на шлях Божої Любові.

Єднаючись із ближніми не забуваймо, що найважливіше все ж єднання с Богом, Який перший виходить нам на зустріч, бо прагне поєднатись з нами.

Якщо втрачено МИР, як його повернути?

На щастя є простий шлях відновлення нашого душевного миру – це Сповідь.

«Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів. Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. Він раніш усього, і все існує в ньому. Він також голова тіла, тобто Церкви. Він – начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство, бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю його хреста» (1 Кол. 1, 13-20)

Коли ми переживаємо Таїнство Сповіді називаючи по імені гріхи, які порушили спокій нашого сумління і зруйнували єдність з Богом і ближнім, то після їх визнання чуємо слова Розгрішення, які повертають у серце мир. Формула Розгрішення, яка використовується у Католицькій Церкві звучить так:

«Хай Бог, Отець милосердя, Який через смерть і воскресіння Свого Сина світ примирив із Собою і Святого Духа зіслав на відпущення гріхів, через служіння Церкви дасть тобі прощення і мир».

Очевидно, що прийняти Божий мир не можливо без переміни мислення (навернення), без того, щоб перестати мислити, як мислить світ. Світ може задовольнити тільки наші фізичні потреби, духовні натомість – тільки Бог. Переміна нашого серця відбудеться за умови прагнення і відкритості на цей дар.

Знак миру «на практиці»

Після заклику священика «Передайте один одному знак миру!» ті, хто прагне передати знак миру роблять легкий уклін у сторону того, кому його передають або подають руку. Цей жест виконується в тиші або промовляються слова: «Мир Господній нехай завжди буде з вами» або «Мир вам», на що адресат відповідає: «Амінь».

Церква надає велике значення кожному жесту, який виконується на Святій Месі, тому Конґреґація Богослужіння і Дисципліни Таїнств 8 червня 2014 року видала Циркулярний лист: «Обрядове значення дару миру під час Святої Меси».

Через виникнення зловживань під час цього ритуалу в листі звертається увага на необхідність повернення і надання властивого сенсу жесту знаку миру а також способу його виконання.

Загальне Впровадження до Римського Месалу (з третього видання Римського Месалу 2002 р.) знак миру описує так: «Настає обряд миру, у якому Церква просить про мир і єдність для себе самої і для усієї людської родини, вірні, перед тим, як приймуть Пресвяті Дари, проявляють єдність і любов, яка триває (нр. 82). Цей знак має місце безпосередньо перед молитвою «Агнче Божий…»., у якій з’являється прохання про дар миру, а також перед Святим Причастям. Отже, є це перед усім момент, коли присутні просять миру, який є плодом єднання присутніх з Богом, що приходить у вигляді Хліба і Вина. У той же час, за мить до прийняття причастя вірні засвідчують один одному постійне сопричастя, єдність і любов у Церкві, джерелом яких є Ісус Христос».

Згаданий Циркулярний лист звертає увагу, що (нр. 7): Обговорювана тема є дуже важливою. Бо якщо вірні не зрозуміють і не покажуть, що вони переживають за допомогою ритуальних жестів вірне уявлення про обряд миру, тоді християнське розуміння миру буде применшене, і це вплине на їхню плідну участь в Євхаристії.

Ось деякі важливі пункти цього листа:

знак миру, який взаємно демонструють учасники Меси, збагачує зміст і надає сенс самому обряду. Тому правильно стверджувати, що не йдеться про “механічний” заклик передавати один одному знак миру. Якщо передбачається, що за певних обставин це не буде зроблено належним чином, в певних ситуаціях можна педагогічно і раціонально вважати, що це не повинно відбуватися, його можна опустити, а інколи і слід опустити
не належить під час знаку миру ведення “піснеспівів за мир” (cantus pro pace), яких не існує в римському обряді
під час знаку миру вірні не повинні переміщатись по храму з метою передати знак миру; не є необхідністю підійти до всіх присутніх, які беруть участь у літургії
священик, який служить Месу і ті, котрі з ним співслужать не повинні віддалятись від вівтаря, щоб передати знак миру комусь із вірних (не священик до міністрантів, але міністранти повинні підійти, щоб прийняти знак миру)
належить уникати ситуацій, у яких знак миру стає нагодою привітання, побажань, подяки чи співчуття під час урочистості вінчання чи похорону.

МИР, який прагне дати Господь – це єднання через Христа,
з Христом і у Христі

Такий МИР дає нам Ісус, кажучи: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Йн. 14, 27). Це слова Ісуса, які Він говорить апостолам перед своєю смертю, щоб вони були сповнені радості і не мали страху, тому що Він буде завжди з ними. А коли Бог є зі мною і у моєму серці, що може мене непокоїти і лякати? Також Він просить Отця, щоб вони завжди єднались: «Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані…». (Йн. 17, 20-21)

Після воскресіння, коли Ісус постає уперше перед апостолами, то знову говорить «Мир вам!»

Мир – це дар, який ми отримали, ціною жертовної смерті Ісуса і Його воскресіння. Цю жертву, або цей дар Ісуса, Церква неустанно переживає на кожній Євхаристії і таким чином прагне нести мир і давати свідоцтво миру у житті.

****

Христос єднає нас з Отцем, Христос єднає нас між собою, Христос єднає нас із Собою через Причастя, яке є дорогою єднання і дарує нам МИР. Людина поєднана з Богом не може нести у світ ненависть і розлами, а лише любов і мир…

Коли ми перемінюємось і щоразу навертаємось на ново до Бога, тоді у розмові з Ним, тобто на молитві чи то особистій, чи на Святій Месі, ми зможемо досягнути стану близькості з Ним і тоді МИР запанує у серці. Власне не мир, який можемо собі уявити чи придумати, а мир, який може дати лише Бог. Цей Божий мир дасть відчути спокій, який не можливо осягнути розумом, цей мир очистить наші серця і берегтиме їх. Завдяки цьому МИРУ в чистому серці буде формуватись небо, такий МИР гаситиме образи і рани серця, народжуватиме у ньому любов всепрощаючу і милосердну. Власне такий Мир, який є плодом взаємної любові, ми маємо передати у «знаку миру» під час Святої Меси …

А «знаку миру» як і кожен жест на Святій Месі, повинен сприяти глибшому переживанню і реальній зустрічі з Живим Богом.

«Христос є нашим миром, тим Божим миром, який передвіщали пророки та ангели, і тим миром, який саме Він приніс у світ у Своїй пасхальній Таємниці. Цей мир воскреслого Христа також прикликається, проголошується і розливається у Святій Літургії через людські дії, піднесені до рівня святості» (Циркулярний лист, п.8)

Ось одна з молитов, яку промовляє священик перед консекрацією “Євхаристійна молитва про Таємницю Примирення № 97 – Примирення з Богом – фундамент для людської згоди:

Воістину гідно нам дякувати Тобі * і славити Тебе, всемогутній і вічний Боже, * за чудесне діло відкуплення * у Христі, Спасителі нашім. Ми пізнаємо Твою батьківську любов, * коли Ти розбиваєш зачерствілі людські серця, * і у світі, який роздирають війни і незгоди, * чиниш людину готовою до примирення. * Ти, силою Духа, дієш у глибині сердець, * щоб вороги шукали згоди, * щоб супротивники подавали один одному руки, * щоб народи дійшли до єдності. * Твій дар, Отче, робить так, * що щире прагнення миру гасить суперечки, * любов перемагає ненависть, * а бажання помсти припиняється через прощення. І ми, єднаючись з Ангелами, що співають Тобі хвалу,* з радістю несемо гімн подяки і прославлення: Свят…”

Де взаємна любов і доброта, * там ви знайдете Бога живого.

Любов Христова зібрала нас тут в єдине ціле, * радіймо в Ньому і веселімось!

Щирим смиренням любімо Бога, * чистим серцем любімо один одного…

Оскільки ми всі тут зібралися, * остерігаймося того, що нас роз’єднує.

Нехай припиниться всякий гнів і чвари, * і нехай Христос буде посеред нас.

Нехай ми побачимо Твоє обличчя, Христе Боже, * разом зі святими у славі Твого Царства.

Це буде наша радість чиста і безмежна,* на віки віків. Амінь.