Чудеса відбуваються не всупереч законам і правилам природи,
а всупереч тому, що ми про природу знаємо
св. Августин з Іпони

Чудо завжди пов’язане з божественним втручанням у природний порядок речей і воно часто є частиною діалогу між Богом і людиною. Для віруючих людей – це розмова зрозуміла і у них не виникає сумнівів, що Божі діяння можуть бути непередбачувані і чудесні, але іноді … Всемогутній і непередбачуваний Бог здійснює абсолютно надзвичайні речі і за допомогою ЧУДА, навертає людей далеких від Церкви, а що більше навіть її ворогів, і робить це за посередництвом тих, хто Його істинно любить, хто служить Йому усім своїм серцем, людей, яких ми називаємо святими!

Ріміні – місто в Італії, в регіоні Емілія-Романья, в провінції Ріміні, яке знаходиться на березі Адріатичного моря. Це одне з найпопулярніших туристичних і курортних міст на північному узбережжі Адріатики. Саме тут, через святого Антонія, Бог об’явив, що у Пресвятих Дарах Він справді ПРИСУТНІЙ, здійснивши чудо…

Ця незвичайна подія подія була описана у найдавнішій біографії св. Антонія «L’Assidua» («Невтомний»).

A БУЛО ЦЕ ТАК…

У 1227 р. св. Антоній перебував y Ріміні. Саме тоді i відбувся його публічний диспут з катарським єретиком Гільярдом Боновілло (Bonovillo).

Катари були представниками релігійного руху, що діяв між 11 і 13 століттями на півдні Франції та півночі Італії. Цей рух був спрямований проти феодальної системи та церковної ієрархії. Серед інших постулатів, які вони проголошували, було заперечення Втілення і Мученицької Смерті Ісуса, а також, вони відкидали все, що вважалось матеріальним (наприклад: їжу тваринного походження, сексуальні контакти)

Цього разу предметом суперечки та дискусії св. Антонія і відступників стала субстанціальна (реальна) присутність Ісуса у Гостії (Песвятих Дарах).

Сила переконання св. Антонія у розмові з єретиком, була така велика, що він не мав аргументів для заперечення його майстерних доказів. Щоб гідно вийти з цієї принизливої ситуації, Гільярд Боновілло зажадав від св. Антонія чудесного знаку, який був би підтвердженням правдивості висловлювань святого. Єретик заявив, що він тільки тоді зможе повірити у присутність Ісуса у Євхаристії, якщо св. Антоній вчинить чудо!

Ось що він запропонував: «У мене є мул. Три дні не буду його годувати. Якщо він після такого посту відмовиться від їди, яку йому дам, щоб адорувати консекровану Гостію, яку ти йому покажеш і в якій, як ти кажеш, є правдивий, реальний і субстанціальний Ісус, тоді в повні прийму науку Католицької Церкви».

Св. Антоній за Божим натхненням погодився на таку пропозицію. Усі ці три дні він провів у пості і молитві. Під кінець третього дня відслужив Святу Месу, а потім не знімаючи літургічних шат, узяв консекровану Гостію і в супроводі натовпу вірних вийшов на середину площі Grand Piazza, сьогодні площа Трьох Мучеників. З однієї сторони площі був св. Антоній і вірні Церкви, а з другої єретик, Гільярд Боновілло, і громада катарів.

Боновілло вивів голодного мула зі стайні і поставив перед ним пашу. Тоді св. Антоній попросив про тишу і звертаючись до мула промовив:

«Через ім’я і в ім’я твого Творця, якого я негідний Його слуга, тримаю і своїх долонях, наказую тобі, негайно підійти і вклонитись твоєму Господу, упокоритись перед Ним з усією належною Йому пошаною, щоб усі єретики і ті , що чинять зло, зрозуміли, що усі створіння підкоряються Агнцю, який жертвує Себе на наших вівтарях, якого священики підносять у своїх долонях».

Мул відвернувся від паші і почалапав до святого, повернувся до консекрованoї Гостії, зігнув передні ноги похилив голову і в такій позі застиг. На площі настала тиша. Ніхто з присутніх не міг поставити під сумнів того, що сталось. Після цього навернувся не тільки сам єретик Гільярд Боновілло, який запропонував таке випробування, але й усі ті, хто це бачив, а також інші, які цю історію переказували з уст в уста.

З приводу цього чуда, про яке чутка швидко розповсюдилась по цілому світу, св. Антоній отримав звання того, що навертає грішників, і «є молотом на єретиків». Це було справжнє, публічне історичне свідоцтво.

«…ЩОБ ПЕРЕД ІМЕНЕМ ІСУСА ВСЯКЕ КОЛІНО ПРИКЛОНИЛОСЯ..» (Флп. 2, 10)

Катехизм Католицької Церкви стверджує, що “у пресвятому таїнстві Євхаристії перебувають «правдиво, дійсно і сутнiсно, Тіло і Кров, поєднані з душею і Божеством Господа нашого Ісуса Христа, а отже, цілий Христос» (Тридентський Собор: DS 1651). «Ця присутність називається реальною (realis), не винятково, ніби всі інші присутності не є «реальними», а передусім тому, що вона є сутнісною (substantialis) і через неї Христос, Богочоловік, присутній абсолютно цілий і цілісний (Павло VI, Енц, «Mysterium fidei»,39.)»” (ККЦ 1374).

Гостія — це євхаристійний хліб у католиків латинського обряду та в англіканстві. Слово «гостія» походить від латинського «hostia», що в перекладі означає – жертва.

Консекрована Гостія – це Гостія після переісточення, субстанціальної переміни хліба в Тіло, вина у Кров Ісуса Христа, або інакше цей момент Літургії називають консекрацією – це частина Літургії, під час якої відбувається таємниця переміни хліба і вина у Тіло і Кров Ісуса Христа.

Переісточення (також переосутнення, транссубстанціація, преосуществління) — богословський термін, що використовується для уточнення сенсу перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Спасителя Христа в таїнстві Євхаристії. Саме Слово «переісточення» стверджує і підкреслює, що це таємнича переміна є сутнісною, тобто хліб той самий але він стає Тілом.

Саме таку консекровану Гостію св. Антоній показав присутнім на площі у Ріміні, а ми маємо можливість споглядати Її на кожній Святій месі у піднятих руках священика, а також на Євхаристійних процесіях та Адорації (виставленні Пресвятих Дарів).

***

Чудо святого Антонія в Ріміні підтвердило незаперечність цієї істини і показало віру нашого святого у те, що саме так і є. Саме ця непохитна віра і переконання св. Антонія у тому, що Гостія є правдивим Богом продемонстрували, що перед Ім’ям Ісуса схилиться кожне коліно, навіть голодного мула!

Можливо, через те, що віра у Євхаристійного Ісуса була така сильна, Бог за посередництвом святoгo Антонія чинив і досі чинить стільки чудес, а вірні, які приходять на Святі меси за його заступництвом часто досвідчують надзвичайної інтервенції Бога у їх проблеми.

«Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові,
коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя, то завершіте мою радість:
думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі. Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе; майте на увазі користь не власну, а радше інших.
Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.
Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини.
Подобою явившися як людина,
він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної.
Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я,
щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі,
на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав,
що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця».
Флп. 2, 1-11