Коронка до Семи Скорбот Діви Марії

Ha початку:

В. Боже, прийди мені на допомогу
У. Господи, поспіши мені на порятунок.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу,
і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

В. Мати Божа, зворуш моє серце
У. Щоб я міг, пройнятись Твоїм болем

1. Перша Скорбота.
Пророцтво Симеона (Лк. 2, 2)
У першій частині розмірковуємо над стражданнями, які відчула Марія, почувши пророцтво старця Симеона про Її улюбленого Сина під час Його жертвування у храмі.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..

2. Друга Скорбота.
Втеча Марії і Йосифа з малим Ісусом до Єгипту (Мт. 1, 13)
У другій частині розмірковуємо над болем, що сповнював серце Богородиці під час втечі до Єгипту, коли над Її Сином нависла смертельна небезпека.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..

3. Третя Скорбота.
Загублення Ісуса, який залишився в святині (Лк. 2, 49)
У третій частині розмірковуємо про страждання, які відчувала Пресвята Діва, коли загубила свого Сина у Єрусалимі.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..

4. Четверта Скорбота.
Зустріч Пресвятої Богородиці з Ісусом на хресній дорозі (Іс. 52, 14)
У четвертій частині розмірковуємо про муку, якою сповнилася душа Богородиці, коли вона зустріла Ісуса Христа, що йшов Хресною Дорогою, несучи знаряддя своєї болісної смерті.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..

5. П’ята Скорбота.
Розп’яття і смерть Ісуса (Мт. 27, 32-59; Мк. 15, 20b-37; Лк. 23, 26-46; Йо. 19, 17-30, 34)
У п’ятій частині розмірковуємо про жорстокі страждання, що їх переживала Пресвята Діва Марія, коли стояла під хрестом, на якому в жахливих муках умирав Її розіп’ятий Син.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..

6. Шоста Скорбота.
Зняття мертвого тіла Ісуса з хреста (Mк. 15, 42-47; Лк. 23, 50-54; Йо. 19, 38-42)
У шостій частині розмірковуємо про біль, який переживала Марія, коли після того, як спис пронизав тіло Її Сина, Його було знято з хреста і покладено на Її материнські руки.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..

7. Сьома Скорбота.
Покладення тіла Ісуса Христа до гробу (Мт. 27, 57-61; Мк. 15, 42-47; Лк. 23, 50-54; Йо. 19, 38-42)
У сьомій частині розмірковуємо про страждання, що їх відчувала Пресвята Богородиця Діва, коли тіло Ісуса Христа було покладено до гробу.
Отче наш… Радуйся, Маріє… — 7 разів. Слава Отцю..

На закінчення:
Слід додати ще три “Радуйся, Маріє…” на згадку про сльози, пролиті Матір’ю Божою Скорботною.

А також молитва за душі померлих та благодійників:
Слався, Царице, Мати милосердя! Наше Ти життя і надіє, слався!
Прийди на поміч вигнаним нащадкам Єви, прохання не відкинь, що до Тебе шлемо з цієї сліз долини.
Почуй мольбу, Захиснице наша, схились з неба і милосердним поглядом поглянь на люд свій.
І яви нам по цьому вигнанні земному Твого лона плід блаженний – Ісуса.
О добра, о милостива, о люба Діво Маріє!
Амінь.