28 лютого у парафії святого Антонія з Падуї розпочалися триденні Великопісні реколекції українською мовою, які провів о. Станіслав Нуцковський.
У своїй проповіді, під час Святої Меси, о. Станіслав озвучив тему реколекцій: «ГМО: гріх, милосердя, оживлення». Перший день розважань був присвячений гріху.
«У темі гріха цікавим Є Бог, Котрий не залишає людину саму. Святе Письмо розпочинається описом того, як Бог створив світ в якому ми живемо. І кожен день створення закінчується фразою «І все, що Бог створив було добре». Шостого дня Бог створив людину. Отож, постаємо перед Творцем як дуже добре творіння! Сьомого дня Бог вирішив відпочити, радіючи тому, що створив, радіючи людиною, яку створив для любові, для щастя, для радості. Тому сьомого дня ми приходимо до храму, на зустріч з Богом, щоб Він міг нами тішитися», – розпочав науку о. Станслав.
Для пояснення природи гріха та його впливу на людину, о. Станіслав використав кімнатну лампу: «Призначення лампи – світити. Коли добрі речі використовувати не за призначенням, з’являється помилка, трудність, криза, гріх. Якщо цю лампу використовувати як молоток, вона буде зіпсована… Проте щоб вона світила, її потрібно під’єднати до джерела струму. Бог створив людину на Свій образ та подобу для того аби вона, як Бог, світила, була щасливою, любила, раділа і приносила цю радість світові, який був людині подарований. Однак людина через непослух не хотіла себе обмежувати (подібно до лампи, що мусить бути під’єднаною до джерела струму). Гріх завжди гасить! Втрачаючи єдність з Богом, не даємо світла ані собі, ані нашим близьким. А в темряві завжди присутній великий страх. І причиною цього страху є гріх. Від моменту, коли гріх увійшов в цей світ, людина почала ховатися. У Книзі Буття читаємо, коли перші люди згрішили, то почали ховатися».
Проте людина, погашена гріхом зовсім не є приреченею, оскільки безмежно люблячий Бог завжди шукає нас аби порятувати: «Бог, джерело життя, шукає людину, щоб знову із нею з’єднатися. А знайшовши, завжди запитує: «Де ти є? Де є твоє серце? Покажи мені його!». Ми ховаємося, щоб не признатися у втраті єдності з Богом і у тому, що більше не світимо.
У цей час Великого посту і реколекції, Бог звертається до кожного з нас за іменем: «Дети є? Чому ти не є близько мене?». Якщо нам важко розпізнати, де ми є, то варто задуматись, чи досвідчуємо світла? Це питання про місце твого серця. Можна бути скрізь: і з сім’єю, і з чоловіком, і з дружиною, і з дітьми, і в добрій роботі, більше цього: і в храмі, і на молитві, і читати Біблію, і сповідатися… Але чи я є з Богом? Ми можемо молитися, приступати до Святих Тайн і не світити! Ми можемо робити святі речі, ходити на літургію, складати пожертви Богові, але можемо бути далеко від Нього, сховані… Як Адам і Єва сховатися у кущах… Із цього моменту людина розпочинає своє життя з негативним страхом перед Богом. Із цього моменту вона постійно ховається і втікає від Нього. А якщо і зустріне Бога, то ця зустріч буде короткою.
Погляньмо як виглядає наша зустріч з Богом?!. Чи не товаришує у цій зустрічі примус? «Потрібно прийти до храму і помолитися, бо як цього не зроблю, то буде погано, буде якась кара…». Чи не є страх мотивацією наших побожних речей?.. Чи не керує моїм серцем переляк?.. Чи не лякаюсь я Бога?.. Може саме тому із першого погляду добре життя не світить?
Може тому Бог допускає у нашому житті дивні явища, що породжують тривогу і розбурхують наше серце, щоб, таким чином, спонукати його до іншого життя? Інколи це щось приємне, інколи – не дуже, а деколи взагалі болюче… Важливо, щоб ми прокинулися! Бог, зберігаючи нашу свободу, всіма способами змушує нас прийти до Нього, зблизить з Ним і почути, що Він хоче нам сказати. Почути Бога – це бути у контакті з Богом, тобто світитися. Ця лампа «слухає» джерела енергії. Гріх віддаляє нас від Бога настільки, що ми перестаємо Його чути і бачити. Досвідчуємо життя у темряві. Більше того, від цього страждають близькі люди. Бо що ж можемо їм дати?.. Як допомогти?..
Від Бога нас відділяють не лише важкі гріхи. Легкі гріхи також не чинять нас кращим. Якщо вилку лампи вставляти в розетку не до кінця, контакт буде не постійним і лампа буде лише мигати. Маючи такі щоденні гріхи, наше життя мигає так само як ця лампа. Люди в такому стані починають втомлюватися життям, молитвою, вчиненням добра…
«Дитино моя, покажи мені своє серце!», – просить Бог, виходячи нас шукати. – «Покажи мені своє серце, яке б воно не було… Навіть, якщо воно погасло, не світить, перегоріле, зламане… Бо Я Є Богом, Котрий чує твій біль!». Сьогодні Бог приходить до кожного з нас і каже: «Я чую твій крик у твоєму болю!». Гріх відбирає у нас радість, сили і нищить нашу природу. Сатана є тим, хто нас обманює і переконує, якщо роз’єднався з Богом, немає вже дороги назад, кінець всьому. Тоді ми піддаємося і махаємо на все рукою. Внаслідок гріха починаємо оскаржувати, нарікати, шукати винних…
Гріх завжди веде до смерті. У духовному житті існує таке поняття як міра гріха, коли гріх капає по краплині, а в один момент просто переливається і приходить кінець. Саме тому потрібно шукати можливостей позбутися гріха. Адже не знаємо, коли ця міра може перелитися.
Бог приходить до нашого серця, щоб знайти добрий плід: не листя, не гілок, а солодкий плід любові. Бо саме ця любов дає нам сили молитися, чинити добро, бути лагідними, жертовними, бачити тих, хто в потребі… Проте коли не знаходить, глибоко сумує. Адже створив нас добрими, створив для того, щоб ми світили! А ми не світимо.
Бог приходить до кожного з нас, щоб перемінити і оживити кожне серце. На початку все було добре. І Бог прагне відновити цей початок, щоб кожне життя було добрим і приносило добрі плоди; щоб кожне життя було живим і оживляло тих, хто є довкола; щоб кожне життя світило і приносило безпеку. Ісус даний нам для того, щоб вести нас до Отця. Щоб ми не втікали, а знали, де шукати джерело живлення, горіли і приносили добрі плоди любові. Навіть коли наше серце погасло, для Бога не проблема його розпалити. Тож просімо Його про допомогу!».
По закінченню Святої Меси старші парафіяни взяли участь у Хресній Дорозі. А діти, разом із о. Станіславом та с. Танею Клак продовжили духовні практики у будиночку за монастирем.
У формі гри о. Станіслав продемонстрував дітям як засліплює гріх, перешкоджаючи, таким чином, швидко дістатися мети. А також досвідчив на прикладі як сповідування 10 Заповідей Божих, дотримання чеснот та чинення добрих діл полегшують цей шлях.
Закінчився перший день реколекційних зустрічей спільною молитвою «Отче наш» та благословенням о. Станіслава.
Більше фото із події дивіться у розділі “Галерея”