Урочистість Внебовзяття Пречистої Діви Марії…

Внебовзяття Пречистої Діви Марії – це урочистість, яку святкують абіссінці (ефіопи), сирійці, халдеї, мароніти, копти. Усі вони шанують і святкують це свято, як Внебовзяття тіла Матері Божої до неба.

У Вірменській Церкві урочистість Внебовзяття Марії навіть розпочинає новий період церковного року. Вірменська літургія на цей день каже: «Сьогодні духи небесні перенесли до неба обитель Святого Духа. (…) Проживши в своєму тілі непорочне життя, була оповита апостолами, а волею Божою винесена до царства свого Сина».

Але не всі Отці церкви, особливо на Сході, були переконані, що Богородиця померла. Церква не вирішила чи Марія вмерла і потім була взята до неба з тілом і душею, чи перейшла до слави не вмираючи, а лише «заснувши», тому в різних традиціях і народностях є різні назви цієї урочистості: Взяття Марії до неба, Перехід, Успіння, Відпочинок Марії.

Відколи відзначається Свято Внебовзяття Пречистої Діви Марії?

Свято Внебовзяття є найдавнішим Марійним святом! Переконання, що Ісус Христос не залишив тіло своєї Матері на землі, але Його вславив, тобто вчинив подібним до Свого тіла воскреслого і забрав до неба, визнавалось у Католицькій Церкві здавна. Вже у VI ст. імператор Маврицій (582-602) впровадив на Заході у всій своїй державі 15 серпня окреме свято для вшанування цієї таємниці. Проте локально свято існувало ще раніше, принаймні у V ст. Можна з упевненістю стверджувати, що у Римі це свято існує вже у VII ст., бо відомо, що Папа Сергій І (687-701) встановлює на цю урочистість процесію, а Папа Леон IV (+ 855) додає до неї вігілію і октаву.

Є відомості, що в Галії, це свято існувало вже у VI ст., свідчать про це месали, в яких є спомин про нього, що є це «єдина таємниця, яка відбулась для людей – Внебовзяття Пресвятої Діви Марії». А у префації, першій частині євхаристійної молитви, знаходимо такі слова: «Ту, яка не зазнала нічого з земного життя, справедливо не тримає в заперті могильна скеля».

Де відбувся перехід Матірі Божої до неба і чому це свято називають теж святом Матері Божої Зільної?

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
в Гетсиманському саду
в Єрусалимі

Псевдо-Діонісій Ареопагіт, під час свого паломництва на Святу Землю у 363-364 довідався від св. Кирила Єрусалимського, патріарха Єрусалиму, що гріб Марії був у Єрусалимі в долині Йосафата. Схожий опис є у апокрифі «Книги Йоана» з IV ст., у якому є мова про те, що Марія вмерла натуральною смертю в Єрусалимі, була похована біля підніжжя Оливної Гори в Долині Йосафата і була взята до неба. Усі відомі стародавні апокрифи свідчать про те, що гріб Марії є у Гетсиманії в Долині Йосафата. Сьогодні на цьому місці знаходиться церква, якою опікуються православні греки.

Порожній саркофаг

Найгарніше, однак про цю таємницю пишуть Отці Сходу. Св. Іван Дамаскин (+біля 749) пише, як Цесарівна Пульхерія (біля 450 р.) побудувала храм на Честь Матері Божої в Константинополі і попрoсила в листі до Єпископа Єрусалиму Ювеналіса передати для цього храму реліквії Матері Божої. На що Ювеналіс їй відповів, що таких реліквій немає, бо Її тіло було взяте до неба «як то знаємо з стародавнього і надійного джерела».

Сам св. Іван Дамаскин описує смерть Марії Діви в оточенні Апостолів: «Коли на третій день прибули до гробу, щоб оплакати Її смерть, тіла Марії вже не знайшли». А закінчує свою розповідь роздумами: «Тільки так могли подумати, що Той, кому сподобалось взяти тіло з Діви Марії і стати людиною; Той, хто зберіг непорушним Її Дівицтво навіть після свого народження, вберіг Її тіло від зіпсуття і переніс його до неба перед загальним воскресінням тіл. (…..) Під час цього внебовзяття, о Мати Божа, війська ангельські охоплені радістю і пошаною вкрили своїми крильми Твоє тіло, величний Божий намет».

Існує переказ, що за три дні перед Успінням Архангел Гавриїл сповістив Пречистій Діві Марії про Її перехід у вічність. Того дня в Єрусалимі зібралися всі апостоли, які проповідували в різних частинах світу. Запізнився лише святий апостол Тома. За душею Своєї Матері з’явився Ісус Христос у супроводі ангелів і святих, а Її тіло апостоли під спів гімнів віднесли до гробу і три дні не відходили від нього. На третій день з’явився апостол Тома і прагнув попрощатися з Божою Матір’ю. Коли ж гробниця була відкрита, то замість тіла Пресвятої Богородиці апостоли знайшли тільки квіти та похоронні пелени. Тоді вони здогадалися, що не лише душа, але й тіло Пресвятої Богородиці було взяте на небо.

Тому на згадку про цю подію в урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії освячують квіти та зілля. Також освячують у цей день колосся збіжжя. Народ вірить, що зілля освячене у цей день за посередництвом Марії отримує лікувальну силу і охороняє від хвороби і зарази. Селяни також у цей день дякують Богу за все, що зродила земля, за зібраний урожай, серпень, як відомо, є місяцем жнив.

Чи повинні ми вірити, що Марія була забрана до неба?

Внебовзяття Пресвятої Діви Марії становить догму Святої католицької Віри, і не є даний як добровільний (як віра в приватні об’явлення). Догма, або догмат (від грец. Δόγμα — думка, вчення, постанова) — це офіційна система принципів чи доктрин релігії, без вимоги доказу.

Формально догма Внебовзяття Пресвятої Діви Марії була оголошена відносно недавно – папою Пієм ХІІ 1 листопада 1950 р. в Конституції Munificentissimus Deus: «….гідністю Господа нашого Ісуса Христа, святих апостолів Петра і Павла і Нашою, оголошуємо, приймаємо рішення і визначаємо як догму, об’явлену Богом: що Непорочна Матір Бога, завжди Діва Марія, після закінчення земного життя з душею і тілом була забрана до Небесної слави».

Як уже було сказано, правда ця була визнавана вже давно, Папа тільки нагадав і підтвердив її своїм авторитетом, усанкціонував.

Що говорить наука про Внебовзяття?

Не можна сказати, що науковці підтверджують Внебовзяття Пречистої Діви Марії, бо вони ніколи не досліджували цього явища. Але недавні наукові відкриття говорять, що віра в Внебовзяття також має логічно-біологічне пояснення! Біологи стверджують, що пояснення можна шукати у процесі мікрохимеризм, який спричиняє, що невелика кількість клітин живе в тілі, в якому вони були вирощені, залишаючись при цьому цілком окремими від нього. Тому, кожна дитина може залишити в тілі матері назавжди «мікроскопічну частину самої себе»!

Як бачимо, навіть наука йде нога в ногу з теологією, бо це біологічне явище дає логічне пояснення Таємниці Внебовзяття Марії. Бо «тіло Пречистої Діви, яке містило в собі Христа, не могло залишитись на землі, і, без сумніву, повинно було приєднатись до Христа в небесному вимірі».

Що допоможе зрозуміти і прийняти таємницю Внебовзяття кожному з нас?

Якщо не брати до уваги наукові дослідження і теологічні пошуки відповідей на це питання, а хотіти зрозуміти і прийняти таємницю життя Марії Діви, Внебовзяття Її з душею і тілом, яка була останньою, потрібно прийняти усі попередні таємниці, які передували такому незвичайному завершенню Її земного життя. А саме: Її Непорочне Зачаття і Непорочне Зачаття Божого Сина, в Її лоні, народження нашого Збавителя, Ісуса Христа…. А також зрозуміти як і які таємниці Марія розважала у своєму серці, як була зі своїм Сином завжди, аж до Хреста, як тривала на молитві з апостолами після воскресіння Спасителя.

Що було першопричиною саме такого земного життя Марії? Без сумнiву це була Любов до Бога, Марія була закорінена в Богу, усі її думки і вчинки виникали з любові до Нього і великої покори щодо замірів Бога відносно Неї.

Тобто вже з Непорочного Зачаття Марії починається Її дорога до неба і наша теж. Усе життя Марії тут на землі, усі події з Її життя і життя Ісуса, про які довідуємось із Святого Письма, були одна за одною, крок за кроком дорогою до неба, щоб у хвалі Вона була забрана до Свого Сина. Чому? Це питання виникає у кожного хто розважає таємниці з Її життя за посередництвом розарію, який є путівником життя Марії з Ісусом.

Коли Ісус возноситься на небо, Марія усією душею з поєднана Ним, переживає з Ним це, як кожну іншу подію з Ним пов’язану …Коли вдивляється в небо, тужить за Своїм Сином… Сумує, бо любить. Оскільки любить і є близько Нього завжди, навіть коли не розуміє до кінця Його Божественності – роздумує в серці… приймає таємницю… Можливо, власне ця велика туга з Любові до Живого Бога була причиною Внебовзяття Богородиці?

Отже, зрозуміти ЇЇ любовну тугу за Втіленим Богом, який став сенсом усього ЇЇ життя, достатньо буде звернутись до подій, які нам подають Таємниці Розарію і пережити їх разом з Марією… Адже в них вміщене ціле Євангеліє… не знайдемо в ньому тільки опису двох останніх Таємниць. Завершальні таємниці розарію – це Внебовзяття Марії і Коронування Її на Царицю неба і землі. Як Марія була забрана до неба, Святе Письмо не говорить, але про коронування і хвалу Божу читаємо у Одкровенні Йоана (12, 1) «І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір».

Чому Матір Божа була забрана з душею і тілом до неба?

З кількох причин. Одна з них така, що Марія, як Непорочно зачата, не підлягає владі смерті. А є ще одна – Вона була найбільш близько поєднана з Сином як людина, тому неможливо, щоб була відділена від Нього тілом після закінчення земного життя. Внебовзяття Пречистої Діви Марії – це в певний спосіб також Її участь у Воскресінні Ісуса Христа і звіщання нашого воскресіння.

Кожна подія у житті Марії вказує на Любов, яку мала наша Мати i Мати Бога в серці до свого Творця, коли приймала Слово і розважала Його. Тільки велика любов або Любов з великої літери може зробити те, що сталось у житті Богородиці і змінити життя людства. А все завдяки тому, що Марія, будучи Непорочною, з вірою прийняла Боже Материнство, прийняла Слово, і покірно здійснила Його збавчий задум!

Тож довірмося Богові, як Марія, і, посвячуючи зілля і плоди, освятімо свої серця для нашої Небесної Матінки, щоб, як Вона, бути вірними Богу і виконувати Його волю з покорою і Любов’ю!

«Ті, що звірились на Нього, зрозуміють правду, і вірні в любові
перебуватимуть при Ньому, бо ласка й милосердя – для вибранців Його» (Муд. 3, 9)